а – коефіцієнт випадкового виходу з ладу інструменту (передчасне спрацювання, поломка, неповне використання); його числове значення зазвичай беруть у межах від 0,05 до 0,1;
– число заточувань інструменту до його повного зносу.
У масовому і серійному виробництві норма витрати різального інструменту для оброблення деталей (виробів) j-ro найменування () визначається як відношення машинного часу оброблення цим інструментом однієї деталі (виробу) j-ro найменування до машинного часу роботи інструменту до повного зносу в годинах у такий спосіб:
(9.3)
де η – кількість операцій оброблення деталей (виробів) j-ro найменування, для виконання яких використовується цей інструмент;
- машинний час на і-ій операції для оброблення деталі j-ro найменування цим інструментом.
У практичній діяльності підприємства використовують різні методи нормування витрати інструменту. Вибір методу зумовлений різними факторами і залежить, насамперед, від типу виробництва й експлуатаційних особливостей певного виду інструменту. В одиничному виробництві використовують узагальнювальні норми витрати, в масовому і серійному – диференційовані норми.
Зазвичай застосовують три методи розрахунку планової витрати інструменту: статистичний, за нормами оснащення, нормами виграти (розрахунковий).
Статистичний метод розрахунку простий, але найменш точний. Сутність методу полягає в тому, що за звітними даними за минулий рік визначаються фактичні витрати інструменту на 1000 грн виробленої продукції чи на 1000 год. роботи устаткування тієї групи, для якої використовується відповідний інструмент. Далі фактичні витрати множать на плановий обсяг виробництва. Цей метод доцільно використовувати в одиничному та дрібносерійному виробництві, а також для допоміжних виробництв і для витрати інструменту, для якого важко встановити строки служби (слюсарно-складальний, деякі види вимірювального тощо). Витрати інструменту в плановому періоді () за статистичним методом визначають за таким виразом:
(9.4)
де- фактичні витрати інструменту на 1000 грн виробленої продукції у звітному (минулому) періоді;
- обсяг виробництва продукції у плановому періоді.
При використанні методу розрахунку за нормами оснащення витрати інструменту визначаються за формулою:
(9.5)
де Р- кількість робітників, що одночасно використовують цей інструмент;
• норма оснащення, тобто кількість інструментів, яка повинна одночасно знаходитися на одному робочому місці протягом всього планового періоду;
• тривалість планового періоду.
За цим методом розраховується переважно інструмент довготривалого використання (універсальний, різальний, вимірювальний, допоміжний, ковальський, ливарний та інший), який видається робітникові та знаходиться у нього до повного зносу, а також застосовується в допоміжних виробництвах.
В основу розрахункового методу покладено норму витрати, під якою розуміють кількість інструменту конкретного типорозміру, що витрачається (зношується) при обробленні однієї деталі чи виробу. Для спрощення розрахунків часто норму витрати інструменту визначають на 100 чи 1000 виробів залежно від величини виробничої програми з певного виробу.
Планова потреба в інструменті для виготовлення продукції при застосуванні методу за нормами витрат визначається, як сума добутків норми витрати на плановий обсяг продукції в натуральних вимірниках за такою формулою:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Планування і контроль на підприємстві» автора Погріщук Б.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Планування інструментального господарства“ на сторінці 2. Приємного читання.
