Стратегія зростання передбачає істотне (15-100%, а іноді вище) щорічне збільшення планових показників проти їхнього рівня у звітному році. Такі підприємства знаходяться на початкових стадіях життєвого циклу, належать до галузей, які володіють потужним потенціалом зростання і характеризуються високою інтенсивністю застосування сучасних технологій. Цю стратегію можуть використовувати для проведення диверсифікації номенклатури виробів з метою освоєння нових ринків збуту.
Стратегія скорочення доцільна для підприємств, які знаходяться на стадії занепаду і мають кризовий фінансовий стан, їхні цілі і планові показники нижчі від минулих фактичних досягнень. Ця стратегія може здійснюватися у трьох варіантах: ліквідація, відокремлення певних безперервних видів діяльності чи структурних підрозділів, переорієнтація та модернізація.
Стратегія поєднання полягає у намаганні сполучення в будь-якій комбінації вищезазначених стратегій. Нею можуть користуватися великі підприємства, які одночасно працюють у різних галузях.
Останні три етапи процесу стратегічного планування (рис. 2.2) не відносяться до процесу планування, проте, визначають передумови для складання нових планів.
Результат і зміст стратегічного планування відображає план, який можна розглядати як вершину різних видів планів підприємства, оскільки він визначає засоби і шляхи досягнення цілей та реалізації стратегії. Стратегічний план націлений на довгострокову перспективу і забезпечення надійності отримання бажаних майбутніх результатів діяльності. Цей план ґрунтується на аналізі існуючих тенденцій розвитку підприємства, а також містить елементи прогнозування та опис основних принципів ухвалення рішень. У ньому відсутні подробиці, деталізація положень, конкретні показники та точні дати виконання. Зазвичай стратегічний план розробляється лише на вищому рівні управління підприємством і є провідним документом, що містить основний зміст його стратегічного розвитку на п'ять і більше років.
Зараз одна з головних умов досягнення успіху – це вміння розробити реальний стратегічний план, що містить аналіз ринкової ситуації, визначає головні цілі та перспективи розвитку, і забезпечити його реалізацію.
Під час розроблення стратегічних планів підприємства виокремлюються головні напрямки розвитку, які знаходять відображення в конкретних цілях. Наприклад, розширити існуючі ринки збуту та освоїти нові, в першу чергу, міжнародні, підвищити до певного рівня конкурентоспроможність продукції і підприємства, досягти високих темпів зростання прибутку тощо. Одночасно з постановкою цілей підприємство визначає галузь своєї діяльності.
Для визначення цілей і галузі діяльності підприємство повинно поставити конкретні, засновані на розрахунках завдання, які можуть бути кількісними, наприклад, збільшити виготовлення і продаж продукції на 20%, скоротити витрати виробництва на 15%. Завдання підприємства також можуть бути якісними. Наприклад, забезпечити впровадження інновацій на рівні кращих підприємств галузі, довести сервісне обслуговування споживачів своєї продукції до вищого рівня, ніж у конкурентів. Необхідно зазначити, що цілі значно стабільніші, ніж завдання, які є динамічними, оскільки чутливо реагують на зміну зовнішнього середовища.
Зрозуміло, що втілення стратегічного плану можливе лише через реалізацію системи добре скоординованих і взаємно узгоджених довго-, середньострокових, поточних та оперативних планів.
Поточний план, його склад та зміст
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Планування і контроль на підприємстві» автора Погріщук Б.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Стратегічне планування і його зміст“ на сторінці 4. Приємного читання.
