Розділ «ТЕМА 3. ГРОШОВІ СИСТЕМИ ТА ЇХ ЕВОЛЮЦІЯ»

Грошова система завжди включає сукупність елементів, які її визначають. У число таких елементів слід включити:

а) форми грошового обігу:

б) типи грошового обігу;

в) грошові стандарти.

Слід зазначити, що класифікація елементів грошової системи може бути і іншою; вона залежить від критерію, який лежить в основі класифікації тих елементів, що утворюють грошову систему. Як правило, в основу такої класифікації закладають такий критерій, як види грошей і функції, які вони виконують.

Так, залежно від виду грошей (як товару, що виконує роль загального еквівалента і міри вартості, як знаку вартості і засобу обігу, як засобу платежу) існує три форми грошового обігу: металева, паперово-грошова і кредитна. Розглянемо ці форми детальніше.

Металева форма грошового обігу базується на реальних грошах (золотих, срібних). Ці гроші виконують усі п'ять функцій (міри вартості, засобу обігу, засобу накопичення, засобу платежу, світових). Спочатку метали в обігу функціонували у вигляді зливків, але значні перешкоди і незручності для обігу призвели до переходу від обігу металів до їх обігу в монетній формі. Монета — це певна кількість металу, якому властива певна форма, державний штемпель, який засвідчує вагу металу і його пробу. Карбування монет почалося в VIII - VII ст. до н.е. в Греції.

Паперово-грошова форма обігу свідчила про подальший розвиток товарно-грошових стосунків, розподіл праці і подолання ряду протиріч товарного обороту. Разом з цим, вона фіксує якісний стрибок і істотні зміни у функціях грошей: якщо мірою вартості можуть бути тільки повноцінні гроші, то засобом обігу можуть виступати і неповноцінні, і паперові гроші. В процесі обігу гроші знаходяться в безперервному русі, переходять від однієї особи до іншої. Грошам тепер не обов'язково мати власну вартість і тому повноцінні монети можуть бути замінені знаками вартості. Це вносить істотні зміни до об'єднання форм і методів організації грошового обігу, або в грошову систему. Вона вже не може обмежитись лише визначенням грошового металу, найменування грошової одиниці. Важливо також визначити види грошових знаків, які мають законну платіжну силу, порядок емісії грошей, а також порядок обміну національної валюти на інші види валют, встановлення курсу валют. Усі ці чинники активно впливають на стабільність грошової системи, роблять необхідною деталізацію характеристики грошової системи через її типи і стандарти організації.

Кредитна форма грошового обігу (кредитні гроші) виникають з функції грошей як засобу платежу. Кредитні гроші дозволяють вирішити ряд протиріч обміну, при якому товари не завжди можуть продаватися за готівку. Причин цьому декілька: різний період виробництва різних товарів, різний період їх обороту, сезонний характер виробництва і реалізації товарів та ін. роблять необхідним купівлю-продаж товарів у кредит, або з перенесенням терміну оплати готівкою. Якщо товар продається в кредит, то засобом обігу служать не самі гроші, а виражені в грошах боргові зобов'язання (наприклад, векселі, чеки тощо) як засіб погашення боргових зобов'язань, гроші виконують функцію платіжного засобу. Боргові зобов'язання, звернені до банку набувають форми банкнот.

У грошовій системі слід виділити типи грошового обігу: монометалізм і біметалізм, які можуть існувати паралельно з грошово-паперовою масою.

Монометалізм - роль загального еквіваленту признається за одним металом; біметалізм — роль загального еквіваленту визначається за двома металами (наприклад, золото і срібло). Біметалічна грошова система може у свою чергу встановлювати тверде співвідношення між металами, які визнаються валютними, а може його не встановлювати. У останньому випадку грошова система признається як система паралельної валюти, а в першому - система подвійної валюти. Система біметалізму існувала в Англії до 1821 р., у Франції до 1878 р., США до 1873р.; Японія в 1987г. перейшла до золотого монометалізму. Грошова реформа в Росії 1895-1897 рр. також ввела в обіг золоті монети. Подальше реформування грошової системи здійснювалося у рамках колишнього СРСР в 1922-1924 рр., 1947 і і961 рр. у вигляді грошових реформ. Кожна з цих грошових реформ має свої окремі цілі, проте переслідує одну головну мету— стабілізацію грошової системи, скорочення чистих витрат обігу.

Окрім типів грошового обігу, слід виділити також грошові стандарти. Вони вводяться державою і є необхідною формою організації грошового обігу. Виділяють золотозлитковий, золотомонетний і золотодевізний стандарти. Золотозлитковий стандарт — коли банкноти підлягають розміну тільки на золото в зливках; золотодевізний стандарт - коли банкноти розмінюються безпосередньо не на золото, а на валюту інших країн, що ще дає можливість обмінювати їх на золото. Орієнтирами для їх виділення стає специфіка функціонування золота в грошовому обігу (у зливках, в монетах, або доповнюється іншими платіжними засобами). Наприклад, необхідною умовою існування золотомонетного стандарту є, по-перше, вільне карбування золотих монет при визначеній і незмінній суті грошової одиниці; по-друге, вільний розмін знаків вартості на золоті монети, завдяки чому ці знаки не можуть знецінитися порівняно із золотом; по-третє, вільний рух золота між країнами, або вільне вивезення та ввезення золота між країнами, що забезпечує відносну стійкість валютних курсів. Золотомонетний стандарт забезпечував стійкість грошової системи, створив умови для розвитку національного виробництва і кредитної системи, міжнародної торгівлі і руху капіталу.

Грошові стандарти формуються також як елемент міжнародної грошової системи. Наприклад, міжнародний золотодевізний стандарт грошової системи сформувався в 1944 р. у Бреттон-Вудсі (США) на міжнародній валютно-фінансовій конференції ООН. Його головними рисами були такі:

1) золото виконувало функцію світових грошей і виступало як засіб кінцевих розрахунків між країнами і загальним втіленням суспільного багатства;

2) окрім золота в міжнародному платіжному обігу використовувалися національні грошові одиниці США і Англії, які мали вужчу сферу розповсюдження;

3) долар США обмінювався на золото в Казначействі США по офіційно встановленому співвідношенню, якщо продавався центробанками і урядовими установами країн, а ціна золота на вільних ринках встановлювалася на базі офіційної ціни США і до 1968 р. від неї не відхилялися;

4) національні грошові одиниці вільно розмінювалися через центробанки на долари по твердо зафіксованому МВФ співвідношенню.

Через долар національні грошові одиниці перетворювалися на золото, що забезпечувало багатосторонні розрахунки між країнами.

Проте, послаблення економічних засад США призвело до банкрутства золотодевізного стандарту, формування нової грошової системи, що законодавчо закріплене міжнародною угодою в м. Кінгстоні (Ямайка). Нова грошова система мала такі риси:

1) світовими грошима були оголошені СДР - спеціальні права запозичення; вони ж стали міжнародною розрахунковою одиницею;