Розділ «ТЕМА 8. ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ»

- залучення НБУ зайвої ліквідності банків на свої депозитні рахунки, а також те. що комерційним банкам було рекомендовано обмежити об'єм активних операцій.

Практичне використання вказаних вище інструментів монетарного регулювання довело їх життєздатність і засвідчило, що їх можна ефективно використовувати не лише в поточній роботі по управлінню грошово-кредитними ринками, але і в запобіганні кризовим явищам. Зараз НБУ приймає документ на кожний рік під назвою "Основні засади грошово-кредитної політики на 2013 рік".

8.2. Грошові реформи

Грошова реформа передбачає стабілізацію національної грошової системи і тим самим звуження протиріч, подолання інфляції, вирішення багатьох інших питань розвитку суспільства.

Можна стверджувати, що грошова реформа припускає принаймні три мотиви для її проведення:

1) економічний (забезпечити умови накопичення капіталу і зростання економіки):

2) фінансовий (подолання спаду державних фінансів, можливостей надходження грошей до бюджету з прибутків фізичних і юридичних осіб);

3) соціально-політичний (зниження невдоволення народу політикою уряду, боротьба проти зубожіння народних мас).

Основними способами проведення грошових реформ є:

- Нуліфікація - оголошення недійсними паперових грошей і повернення до повноцінних грошей.

- Девальвація - офіційне зниження курсу паперових грошей по відношенню до металу або зменшення металевого вмісту грошової одиниці.

- Деномінація —укрупнення національної грошової одиниці шляхом обміну старих грошових знаків на нові по встановленому співвідношенню.

- Дефляція - зменшення грошової маси що є в обігу, здування грошової маси (в протилежність інфляції як роздмухування).

- Ревалоризація — відновлення доінфляційної вартості грошових знаків.

- Ревальвація - відновлення обміну банкнот на золото.

Існують і інші способи проведення грошових реформ. Деякі з них здійснюються в одній з перерахованих вище форм, інші проводяться одразу у декількох формах. Так, наприклад, у Франції в 1797 році і в Англії 1826 року були проведені грошові реформи у вигляді ревальвації. У дореволюційній Росії грошові реформи були проведені в 1839 - 1843 рр. і 1895 - 1897 рр. В результаті реформи Канкріна (по імені міністра фінансів) був встановлений срібний монометалізм. Реформа була здійснена у формі девальвації асигнаційного рубля. Початком реформи став маніфест 1 липня 1839 року, який проголосив грошовою одиницею срібний рубль із вмістом 4 золотники і 21 частку чистого срібла. Асигнаціям відводилася роль "допоміжного знаку цінності" з постійним курсом в 3 рублі 50 копійок за І рубль сріблом. Деномінаційні реформи проводилися в Російській Федерації (потім в СРСР)в 1920, 1922. 1961 роках.

Введення української грошової одиниці - гривні було розглянуто народними депутатами України на сесії Верховної Ради України 24 серпня 1991 року. Депутати вимагали найшвидшого її впровадження. У 1993 році на Луганському верстатобудівному заводі було відкарбовано майже 90 тонн нових українських монет в І, 2. 5, 10. 25 і 50 копійок, а також в І гривню. У кінці 1995 року, з прийняттям двох урядових документів: "Меморандуму уряду України до МВФ" і "Основних напрямів грошово-кредитної політики НБУ", стало зрозумілим, що проведення грошової реформи вимагає істотної підготовки та стабілізації грошової маси,і тільки після цього можливе введення нової грошової одиниці. У результаті тимчасові відривні купони, а також купоно-карбованці були відмінені. Гривня вводилась в обіг лише з серпня-вересня 1996 року.

8.3. Інфляція, її сутність, види та наслідки

8.4. Роль грошей у ринковій економіці України

Роль грошей у ринковій економіці завжди була визначальною, ключовою. Однак, це не означає, що вона не змінювалась протягом тисячоліть історії грошей. Навпаки, кожному історичному періоду відповідала своя організація грошей і навпаки, за станом грошей і обігом їх - можна робити висновки про фінансовий стан країни, напрямки розвитку її виробництва, особливості задоволення потреб людей, що реалізувались у купівлі-продажу товарів та послуг, у обміні їх на гроші. Звідси витікає, що роль грошей у ринковій економіці треба розглядати з двох сторін - загальної та особливої.