Тут можна виділити ряд тенденцій. Одна з них знаходиться в певній централізації системи територіального представництва та місцевого самоврядування. На практиці це означає, що відповідні органи переважно виконують функції, делеговані державною владою. Така тенденція чітко спостерігається у Великобританії, Нідерландах, а останніми десятиліттями – і в Німеччині. В інших випадках навпаки, відбувається децентралізація системи територіального представництва і самоврядування. Насправді це означає розширення самостійних повноважень місцевих органів, передачу під їх відповідальність та контроль тих сфер, які раніше підпорядковувалися центральним органам влади. Ця тенденція характерна як для США, так і для сучасної Франції. Проте при їх розбіжностях функції діляться на самокеровані та делеговані державою.
До самокерованих функцій належать будівництво доріг, житла, соціальна допомога, загальна освіта, енерго- та водопостачання, каналізаційна служба та ін. До функцій, делегованих державою – функціонування аварійних і рятувальних служб, забезпечення правопорядку, цивільна оборона, заклик до армії, перепис населення, проведення загальнодержавних виборів. Природно, існує також інший розподіл функцій між самими органами самоврядування зверху вниз. Так, наприклад, перспективне планування будівництва житла – прерогатива регіону (області), його фінансування – району, що часто упирається у фінанси.
Відповідно до Конституції України, місцеві держадміністрації забезпечують: виконання законів, нормативних актів виконавчої влади; підготовку проектів і виконання обласного (регіонального) бюджету і програм розвитку території; підготовку звітів про їх виконання тощо. Обласні й районні ради вводять програми розвитку територій, затверджують обласні (регіональні) бюджети і контролюють їх виконання; здійснюють інші повноваження, віднесені до їх компетенції.
Міські, селищні, сільські ради управляють майном, яке перебуває в комунальній власності даного населеного пункту; затверджують його бюджет і програми розвитку, контролюють їх виконання; відповідно до закону встановлюють місцеві податки та збори; здійснюють реорганізацію та ліквідацію комунальних установ і підприємств; забезпечують середню освіту; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції.
Конституція визначила функції органів територіального представництва і місцевого самоврядування лише загально.
Функції органів територіального представництва та місцевого самоврядування, механізми їх виконання, суб'єкти і методи фінансування наведені у таблиці 2.
Табл. 2. Функції місцевих органів виконавчої влади і місцевого самоврядування в процесі управління економічною сферою
| Функції | Характеристики | ||
| Складні функції | Виконавець | Суб'єкти і методи фінансування | |
| Стратегічна | Планування інфраструктури | Регіонально- представницький орган і представницька організація | Субсидії уряду, місцевий податок на нерухомість |
| Задоволення місцевих потреб | Утримання органів освіти і охорони здоров'я, будівництво соціального житла | Регіональна адміністрація | Субсидії уряду, внески споживачів |
| Захист | Утримання органів поліції, правосуддя, безпеки | Місцеві органи виконавчої влади | Субсидії уряду |
| Загальні блага | Будівництво і ремонт доріг, освітлення та прибирання вулиць, будівництво очисних споруд | Органи місцевого самоврядування | Місцевий податок на нерухомість та іншу власність |
| Особливі блага (сфера послуг) | Органи місцевого самоврядування | Місцевий податок на нерухомість, внески споживачів | |
| Реєстрація і ліцензування | Органи місцевого самоврядування | Внески зацікавлених сторін | |
Джерело: розроблено автором
Дискусійними ще залишаються співвідношення повноважень місцевих державних адміністрацій і місцевих рад з економічних питань здійснення приватизації, землекористування та інших питань, пов'язаних з процесом перерозподілу власності. При їх вирішенні слід виходити з балансу інтересів загальнонаціональної, регіональної і місцевої еліти.
Як на рівні центральних органів, так і на рівні регіону або місцевого самоврядування, виконання державних функцій покликане забезпечити функціонування зовнішніх і внутрішніх економічних систем. Загальні системи трансформуються в локальні системи або підсистеми. Такий процес інтеграції має багатошарову внутрішню структуру і складається з ряду паралельних та органічно пов'язаних систем прямих і зворотних залежностей у загальному економічному процесі. Взаємозв'язок виникає одночасно і безпосередньо в процесі діяльності людей, в областях виробництва, в соціальних і політико- правових відносинах.
На практиці взаємопроникнення і взаємозв'язок економічних систем виражається у безперервному розвитку кредитних, валютних, виробничих, торгових та інших систем в межах національного господарства. Структура зв'язків у системах з часом розвивається, стає складнішою. В одних системах зв'язок із розвитком економіки слабкий і не реагує на темпи зростання виробництва, добробут народу, в інших - реакція сильніша і тенденція посилюється в часі, в третіх – вона досягає такого взаємозв'язку, в якому національна економіка не може функціонувати незалежно. Тоді уряд відповідної країни вимушений координувати системи між собою і регулювати як внутрішні, так і зовнішні системи.
Отже, державу можна розглядати як сукупність внутрішніх і зовнішніх економічних локальних систем, таких як:
• формування конкурентного середовища;
• стимулювання сукупного попиту;
• підтримка рівня внутрішніх цін;
• оподаткування;
• підтримка певного рівня дефіциту бюджету;
• забезпечення стабільності національної валюти;
• регулювання рівня грошової маси в обороті;
• підтримка платіжного і зовнішньоторговельного балансу;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державне управління в економічній сфері» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Основи державного управління в економічній сфері“ на сторінці 5. Приємного читання.
