Держава – це політична організація класу або класів власників основних засобів виробництва, призначена для забезпечення й охорони загальних класових інтересів. Вона виступає як орган економічного та соціального перетворення суспільства, як апарат управління народним господарством і виконує певні соціальні, економічні, політичні та правові функції.
Основні функції держави змінюються залежно від основних завдань, які вирішуються нею на певному етапі розвитку. В основних функціях відбиті визначення, соціальне призначення і завдання держави. Досягнення цього вимагає стратегічно правильної, тактично грамотної форми втручання держави в практичну реалізацію економічних функцій. Регулювання відносин у державі є рівнодійним до загальних тенденцій економічного розвитку суспільства, а також специфічною формою діяльності, яка виражає основні її функції. Багато авторів визначають функції держави, передусім, з боку правового забезпечення.
Ці функції створюють можливість виділити основні напрями економічної діяльності держави:
Перший із них - це розробка, прийняття й організація виконання господарського законодавства. Мова йде про відповідну ринкову економіку і правові основи для підприємницької діяльності, банківської системи, оподаткування, тощо.
Другий напрям – забезпечення цілісності ринкового механізму і умов для його нормального функціонування. У країнах із сталими ринковими традиціями це здійснюється шляхом регулярної демонополізації економіки, ефективної антиінфляційної профілактики за допомогою стабільної грошової політики, підтримки системи державних фінансів в необхідних об'ємах і бездефіцитному стані та низкою інших заходів.
До третього напряму слід віднести ті функції держави, які потрібні для забезпечення діяльності вільних від ринку господарських зон і вирішення тих економічних проблем, щодо яких ринковий механізм проявляє свою нездатність або недостатню ефективність.
Без участі держави ринкова економіка не може гарантувати здійснення соціально-економічних прав людини і більш справедливий, порівняно з вільним ринком, розподіл прибутків; організувати поступовість науково-технічного прогресу, здійснити вирівнювання структурних і регіональних диспропорцій.
За сучасних умов методи ринкового і державного регулювання використовуються переважно в поєднанні. До такого поєднання відносяться державні закупівлі, які стимулюють сукупний попит, рівень зайнятості, відповідно до кейнсіанської теорії, та методи монетаризму як форми розвитку класичних підходів регулювання.
Основні функції сучасної ринкової держави систематизуються у вигляді чотирьох груп:
До першої групи відносяться функції, які забезпечують дії щодо виробництва громадських товарів, демонополізації, антиінфляційного регулювання.
До другої можна віднести функції, які пов'язані з соціально- економічними проблемами: перерозподіл прибутків за допомогою податкової системи; задоволення колективних потреб людей, до яких правомірно віднести підтримку правопорядку і законності; забезпечення соціальних потреб людини (культура, охорона здоров'я) тобто створення соціальної інфраструктури. Частина інфраструктури може забезпечуватися приватним сектором, але для більшості населення потрібна участь держави. Сюди можна також віднести державне забезпечення в рішенні економічних проблем.
Третя група обумовлена зовнішньоекономічним регулюванням забезпечення валютного курсу, платіжного балансу, тобто, сюди входить все, що пов'язано із зовнішнім регулюванням.
До четвертої відносяться політичні функції, які виконує держава.
Окрім представленої класифікації функцій держави є і багато інших, але, в основному, розподіл відбувається за економічними, соціальними, політичними і правовими напрямами. Функції держави витікають як сукупність і симбіоз із функцій органів управління державою. Виконання цих функцій і взаємозв'язок органів управління між собою сприяє розвитку держави.
Соціально-орієнтована економічна модель передбачає економічні важелі та стимули, які формують стратегічний довгостроковий розвиток суспільства з різними формами власності. Ця модель ринкової економної характеризується такими ознаками: співіснування різних форм власності; державне регулювання на мікро- і макрорівнях; визначення основних напрямів розвитку економіки, правова регламентація діяльності суб'єктів ринку; управління зайнятістю, державне регулювання цін на товари соціального призначення; регулювання прибутків; забезпечення надання державних гарантій рівня життя, передбачених Конституцією України. Досягнення зазначених основних показників розвитку сучасної соціально-орієнтованої економіки можливе саме за рахунок реалізації економічних функцій держави.
Стабілізація економіки – одна із найважливіших функцій держави, яка спрямована на функціонування передбаченої моделі. Забезпечення потреб у громадських благах держава вирішує, в основному, через організацію виробництва продукції та надання послуг на підприємствах і в організаціях. У цих випадках сучасна держава використовує як адміністративні методи регулювання, так і ринкові механізми, пов'язані з конкуренцією у сфері виробництва.
Економічні функції держави забезпечують також життєдіяльність на зовнішньому і внутрішньому ринках, оскільки вони спрямовані на постійне безперебійне функціонування багатоукладної економіки. Для організації і проведення оптимальної бюджетної, фінансової, податкової, промислової, інвестиційної, інноваційної, політики використовується планова, облікова, відтворна, фінансова, ресурсна, стимулююча та контролююча функції держави.
Як свідчить відповідний аналіз, держава може забезпечувати:
• узгодження інтересів на усіх ієрархічних рівнях: суспільство - регіон - фірма - працівник;
• збалансованість розвитку, структурну перебудову виробництва;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державне управління в економічній сфері» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Основи державного управління в економічній сфері“ на сторінці 2. Приємного читання.
