• невизначеність шляхів просування підприємств АПК на світові й міжнародні ринки у загальній стратегії державних органів управління зовнішньоекономічною діяльністю;
• неефективна регіональна співпраця;
• коливання міжнародного ринку, пов'язані з попитом на конкретні сировинні ресурси;
• незахищеність національних інтересів на міжнародних ринках внаслідок нескоординованості дій різних суб'єктів ЗЕД. Це шкодить інтересам України як єдиної держави.
Окрім визначених проблем зовнішнього характеру, існують також і внутрішні. Зокрема, низька ефективність роботи Аграрного фонду, який повністю втратив функцію зі здійснення фінансових інтервенцій, пов'язаних із ціновим регулюванням, стимулюванням виробництва сільськогосподарської продукції та розвитком аграрного ринку.
Аналіз досвіду державного регулювання зовнішніх ринків товарів сільськогосподарського призначення у розвинутих країнах дозволяє визначити 2 можливих варіанти формування державної політики, які базуються на двох основних напрямах зовнішньоторговельної політики:
• 1 Нейтральна політика спрямована на створення рівнозначних стимул-реакцій для виробників товарів, які призначені для експорту, імпортозамінних товарів і таких, які не є об'єктами зовнішньої торговельної діяльності, а також для виробників одного і того ж товару на внутрішньому і зовнішньому ринках. Оскільки в більшості країн для експортних товарів створено несприятливі умови порівняно з імпортозамінними товарами і такими, що не поставляються на зовнішні ринки, перехід до нейтральної політики означатиме ослаблення анти- експортної орієнтації. При цьому заходами регулювання зовнішнього ринку можуть бути зниження протекціонізму, стимулювання експорту.
• 2 Ліберальна політика означає скорочення обмежень зовнішньої торгівлі та використання механізмів ціноутворення замість довільно прийнятих рішень бюрократичним апаратом і політичними діячами.
Як показує досвід зарубіжних реформ, ослаблення протекціонізму та стимулювання експорту зменшують диспропорції у сфері зовнішніх економічних зв'язків. Добре зарекомендували себе такі реформи, які базуються як на активному державному регулюванні створення відносно рівнозначних стимул-реакцій для експорту й імпорту, так і на регулюванні, спрямованому на суттєву лібералізацію. У деяких країнах (Південній Кореї, Тайвані) пріоритетне значення мають заходи щодо підтримки необхідного рівня реального курсу валют і стимулювання експорту; в інших (Мексиці, Чилі) увага сконцентрована на послабленні державного регулювання протекціонізму. В більшості випадків реформи дали позитивні результати у вигляді активізації зовнішнього ринку товарів сільського господарства, збільшення обсягів товарообігу.
Більш інтенсивного розвитку ринку сільськогосподарських товарів можна досягти за допомогою оптимізації державного регулювання імпорту на основі вибіркового підходу до надання підтримки окремим секторам АПК. Політика державного невтручання і нейтралітету в поєднанні з адекватним обмінним курсом у стабільній економіці має ряд переваг. Це дозволить нейтралізувати негативні наслідки рішень, які властиві цілеспрямованій інвестиційній політиці, а також уникнути виникнення проблем, пов'язаних із можливим введенням, відповідно до норм СОТ, компенсаційних мит у відповідь на прямі заходи щодо стимулювання експорту.
Водночас ретельно розроблена державна політика із розвитку зовнішнього ринку сільськогосподарських товарів відіграє позитивну роль. Це політика стабілізації та створення інституційно-правової бази, відповідної адміністративної системи (митниць, банків, транспортних терміналів), розвитку ефективного та чесного підприємництва. Проте застосування такого механізму практично неможливе, особливо з урахуванням останніх тенденцій на міжнародному ринку сировинних і сільськогосподарських товарів, обумовлених глобальною кризою.
Для того, щоб далі розвиватись і реалізувати все вищезгадане, підприємства АПК повинні відчувати підтримку держави. Основні підходи розвинутих держав щодо підтримки національного експорту, з адаптацією до української специфіки, можуть бурті впроваджені й використані у вітчизняній практиці. Світовий досвід є дуже цінним для України. Так, Франція запровадила систему спільного страхування експортних кредитів державними і приватними страховими установами. З метою підтримки вітчизняної експортної галузі в Італії функціонує Італійська Федерація експортних консорціумів "Федерекспорт". У Фінляндії та Великобританії існують заклади, де навчають фахівців у сфері ЗЕД, зокрема, "Інститут Експортпромоутерів" та "Експортний інститут". ФРН створила розгалужену мережу інформаційної підтримки вітчизняних експортерів. В Японії встановлені податкові пільги з метою розвитку експорту продукції високотехнологічної галузі й активізації НДДКР. Цікавий досвід США щодо морального заохочення експортерів.
На даний час Україна потребує виходу на нові ринки, інвестицій і нових технологій. Тому важливим є спрямувати всі зусилля на Схід, у бік Азії, Індії та Китаю, куди власне починає зміщуватися центр уваги світової економіки. Нещодавно було підписано українсько- китайську угоду про спільну нафтогазову розробку шельфу Чорного моря, також 04.09.2010 р. було підписано угоду про відміну візового режиму з Гонконгом. Зазначена домовленість є практичним кроком, який сприятиме активізації економічного співробітництва. Такий підхід відповідає завданням економізації зовнішньої політики та диверсифікації географії зовнішньої торгівлі.
Істотним потенціалом зараз володіють ринки Латинської Америки. Тут можна розвивати взаємовигідне співробітництво в багатьох сферах. Цей регіон вважається перспективним через наявність наукового і технічного потенціалу, величезний внутрішній ринок, стрімкі темпи економічного зростання, наявність значних природних і людських ресурсів. Не повинні залишатися поза увагою й інші країни світу, які можуть становити інтерес для вітчизняної економіки. Як бачимо, для розвинутих країн характерне сприяння інтеграційним процесам із сусідніми державами з метою стимулювання там ринкових реформ та формування нових ринків. 1 для нашої країни це може обернутися широким доступом до матеріальних фінансових, трудових ресурсів, новітніх технологій, більш місткого ринку.
Україна може зробити істотний внесок у міжнародні зусилля, спрямовані на подолання продовольчої кризи, водночас забезпечивши собі привабливі інвестиції та можливості щодо зайнятості в аграрному секторі (у сільській місцевості), які, як очікується, у майбутньому можуть принести чималі доходи та матимуть позитивні наслідки для торговельної та фіскальної сфер.
Є декілька чинників, які заважають розвитку ринку продукції сільського господарства:
• 1. Мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення призводить до зниження інвестиційної активності в агропромисловому комплексі. Банки кредитують підприємства сільського господарства з рядом обмежень. Виробники не можуть використовувати земельні ділянки як заставу і таким чином мінімізувати ризики для банків та отримати кредит під нижчі відсотки.
• 2. В Україні до сих пір слабо розвинута сфера страхування кредитів та виробництва при досить високому рівні ризиків. Через існування мораторію на продаж землі суб'єкти господарювання не проявляють достатньої фінансової активності. Банківські установи теж обмежують кредитування виробників сільськогосподарської продукції та інвестиції у виробництво.
• 3. Технологічна відсталість цієї сфери порівняно з іншими країнами. Загрозливим з точки зору продовольчої безпеки можна вважати значне зниження рентабельності виробництва основних видів продукції сільського господарства.
• 4. Спостерігається відсутність певної кореляції між виробництвом основних видів продуктів та індексом споживчих товарів. Валове виробництво соняшнику, зерна, цукрового буряку, поголів'я великої рогатої худоби, свиней і птиці піддасться значній монополізації щодо українського ринку. Це може бути викликано тим, що індекс цін на непродовольчі товари впливає на споживчі ціни, але така теорія не підтвердилася дослідженнями. Втім, на цінову політику впливає багато суб'єктивних чинників, в тому числі й лобіювання інтересів тих або інших учасників ринку, монополізація та тінізація економіки.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державне управління в економічній сфері» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Державне управління ринком сільськогосподарських товарів“ на сторінці 4. Приємного читання.
