Вільшняки поширюються на знижених вологих та сирих ділянках з дерново-підзолисто-глейовими ґрунтами.
Луки займають значні площі і є важливими природними кормовими угіддями. Суходільні луки низькопродуктивні та характеризуються незначним поширенням. Низинні луки приурочені до понижених, добре зволожених ділянок. Основними тут є щучникові, молініеві, дрібноосокові угруповання з переважанням осоки.
Заплавні луки займають великі площі в заплавах приток Дніпра та Прип'яті. В заплавах малих річок переважають болота. До цих луків приурочені різнотравно-злакові, різнотравно-дрібноосоково-злакові та бобово-різнотравно-злакові угруповання.
Характерним елементом природи Полісся є болота. Середня заболоченість становить 8 %, оторфованість коливається від 11 (Волинське Полісся) до 1,2% (Житомирське Полісся).
Із торфових боліт поширені здебільшого низинні, трапляються перехідні та частково верхові. Найрізноманітніший і багатий рослинний покрив мають низинні болота, які перебувають в умовах доброго водно- мінерального живлення в заплавах річок або на межиріччях. Тут переважають безлісі осокові, осоково-сфагнові та підсушені злаково-осокові угруповання. Верхові болота розташовані, звичайно, серед пісків в улоговинах на межиріччях або на піщаних терасах, зрідка в притерасних частинах долинних боліт в умовах поганого мінерального живлення, у зв'язку з чим рослинний покрив їх дуже бідний та одноманітний. Для них характерний суцільний сфагновий покрив, низькорослі пригнічені соснові дерева. З трав'янистих рослин та чагарників тут ростуть лише кілька видів – пухівка, багно, буяхи, кремена, журавлина, росичка, а на дуже зволожених місцях – шейхцерія, очеретянка.
Перехідні болота мають суцільний сфагновий покрив, на них переважають лісові сосново-березово-сфагнові угруповання.
На слабкозакріплених пісках поширені здебільшого злаково-різнотравні угруповання. Рідше піски вкриті пригніченими покривленими сосонками. Знижені ділянки цілком укриті вересовими пустищами.
В.С. Давидчук та співавт. [82–85, 374] розробили на ландшафтній основі низку карт умов міграції радіонуклідів, за якими територію ЗВіЗБ(О)В віднесено до кислого та кислого глейового класу міграції радіонуклідів. Типізація території проведена за такими чинниками: змив, інфільтрація, транзит та акумуляція.
За поєднанням ландшафтних чинників стоку переважну частину радіаційно забруднених територій Українського Полісся зараховано до площ з абсолютним переважанням інфільтрації над поверхневим стоком. Виведення земель з-під господарського використання, припинення функціонування меліоративних систем обумовлюють відновлення характерних для цієї території болотних ландшафтів, підвищення рівня ґрунтових вод, що призводить до підсилення ролі інфільтраційної складової стоку у водній міграції радіонуклідів.
Близько половини запасів 137Cs і 90Sr на території ЗВіЗБ(О)В зосереджено на позазаплавних водозборах, які за сукупністю ландшафтних чинників характеризуються мінімальною схильністю до поверхневого стоку.
Рис. 3.3. Кліматичні та ландшафтно-геохімічні чинники самоочищення
Заплави р. Прип'ять та її приток, де знаходиться решта запасів 137Cs і 90Sr, є потенційно найнебезпечнішим джерелом винесення радіонуклідів за межі ЗВ не лише під час екстремально високих повеней 1–5 % забезпеченості, а й у разі звичайних повеней 40–50 % забезпеченості, як, наприклад, взимку 1992 р. та влітку 1993 р.
Отже, фізико-географічні чинники відіграють визначальну роль у формуванні поля радіоактивного забруднення та латеральних потоків радіонуклідів і винесенні їх за межі відчужених територій (рис. 3.3).
Типізація ландшафтно-геохімічних умов і ценозів
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Самоочищення природного середовища після чорнобильської катастрофи» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ландшафтно-геохімічні та кліматичні умови українського полісся“ на сторінці 2. Приємного читання.
