Агроекологічна класифікація земель

Оцінка і прогноз якості земель

Щоб сформувати системи землеробства, у відповідності з розглянутими агроекологічними факторами, необхідно відповідним чином згрупувати їх в структурно-функціональній ієрархії ландшафту, тобто побудувати агроекологічну класифікацію земель.

Чим вище рівень інтенсифікації землеробства, тим більше факторів необхідно враховувати, тим складніша задача. Шлях до такої класифікації непростий, враховуючи досвід світового землеробства і тим більше землеробства України, де практичне вирішення цієї проблеми затрималось на стадії агровиробничих групувань грунтів, незважаючи на успіхи грунтознавства, ландшафтознавства, кліматології і інших суміжних наук. Тому варто хоча б схематично розглянути цей шлях від традиційної агровиробничої групи грунтів до агроекологічної типології земель.

Агровиробничі групи грунтів. В.М. Фрідланд (1966) розділив агровиробничі групи грунтів на три категорії. В першій категорії грунти групують у відповідності з "агрономічними якостями відносно якої-небудь сільськогосподарської культури", в другій – по відношенню до певних екологічних груп культур, в третій – за "загальними рослинницькими якостями".

Перші дві категорії, в яких враховувались чітко виражені вимоги рослин до грунтових умов, практикувались досить обмежено (для культури чаю, винограду, в певній мірі – плодових, овочевих).

Найбільше розповсюдження отримали загальні групування, побудовані на властивостях грунтів, що визначають їх якості як середовища для культурних рослин. Такі групування складені різними способами, з використанням різної термінології як для окремих господарств, так і регіонів.

Суттєвим недоліком існуючих в країні агровиробничих групувань грунтів при використанні їх для формування систем землеробства є досить обмежена оцінка і облік геоморфологічних, літологічних, гідрологічних, мікрокліматичних умов.

Вважалося, що вказані умови, визначаючи відмінності грунтів, відображаються в їх властивостях. Поняття "ґрунт – дзеркало ландшафту" тлумачилось досить буквально. Ґрунтовий критерій абсолютизувався на шкоду іншим критеріям типології земель, що затримало її розвиток.

Якщо говорити про виявлення умов вирощування польових культур, які суттєво відрізняються за своїми вимогами від аборигенних ландшафтоутворюючих видів, то необхідність прямих оцінок рельєфу, літології, гідрології, не кажучи вже про кліматичні умови, повністю очевидна. Наприклад, відмінності в характеристиках цілинних ґрунтів на рівних ділянках і на схилах можуть бути незначними, а після розорювання – контрастними через розвиток ерозійних процесів на схилах. За відсутності суттєвих відмінностей в будові Грунтового профілю і властивостях грунтів на елементах рельєфу можуть складатись досить суттєві відмінності в мікрокліматі і урожайності польових культур в зв'язку з різними режимами вологи, інсоляції, дозрівання грунту для обробітку, схильності посівів до випрівання, вимокання, вимерзання.

При користуванні агрогрупуванням грунтів стосовно до конкретного земельного масиву випадають важливі характеристики структури грунтового покриву, величини і форми контурів грунтів, характери чергування різних грунтових груп і їх зв'язки з літолого-геоморфологічними умовами. Агровиробничі групи грунтів можуть утворювати великі масиви або розташовуватись плямами, що чергуються, займати рівнинні простори або їх масиви будуть розсічені густою сіткою ярів. В групуванні ці відмінності не відображені.

Сільськогосподарська типологія земель. За визначенням В.М. Фрідланда, "тип земель являє собою територію єдину за природними умовами сільськогосподарського виробництва і зіставну з одиницями сільськогосподарського користування (поля сівозміни або виробничі ділянки, ділянки пасовищезміни тощо)".

В 60-х роках XX ст. поглибився ландшафтний підхід до типізації земель. Відмічаючи належність типу земель до певних природно- територіальних комплексів, різні автори розглядали його як ділянку території, що має однакові геолого-геоморфологічні умови, зайняту одним або групою близьких в агрогенетичному відношенні грунтових видів, характеризується подібними умовами місцевого клімату і зволоження, одним геохімічним режимом і однотипна за можливим

раціональним використанням.

Для території України було виділено 218 типів земель, згрупованих відповідно до умов геоморфології і рельефу (землі зандрових рівнин і терас; землі плато, давніх терас і слабо пологих схилів; терасові землі; низинні незаливні землі; заливні землі тощо). При всьому значенні даного підходу струнка таксономічна система в сільськогосподарській типології земель не склалась. Досягнення грунтознавства і ландшафтознавства не інтегрувались між собою і в необхідній мірі з землеустроєм та землеробством. Поняття "земля" як комплексна природно-економічна категорія не отримала розвитку.

У США, наприклад, особливості рельєфу враховуються при грунтовій класифікації поряд з властивостями самих грунтів. Ґрунтові матеріали в цій країні містять не тільки більшу інформацію про рельєф, ніж в інших країнах, але й більш цілеспрямовану в агрономічному відношенні. Приділяючи менше уваги генетичним особливостям ґрунтів, канадські грунтознавці грунтовно фіксують особливості гранулометричного складу грунтів, характер і генезис ґрунтоутворюючих порід.

Певний інтерес з точки зору ландшафтного підходу до сільськогосподарського використання території представляє австралійська карта земельних систем, під якими розуміють райони, які відрізняються за структурою природно-територіальних комплексів і відповідно спеціалізацією сільського господарства. Варто зауважити, що в процесі розробки таких систем отримують рівноцінний матеріал за чотирма компонентами – геологічною будовою, рельєфом, грунтами і рослинністю з високим ступенем пов'язаності.

Класифікація земель за придатністю до сільськогосподарського використання. Найвідомішою в цій сфері є класифікація земель США. Вона прийнята в 1966 році Службою охорони грунтів Міністерства сільського господарства США. Класифікація землепридатності розроблена за матеріалами зйомки грунтів США, проведеної в основному в масштабі 1:15840.

Класифікація земель за придатністю полягає у групуванні виділів, закартографованих на властивостях грунтів, які забезпечують основні сільськогосподарські культури та пасовищну рослинність без погіршення грунтів протягом тривалого періоду (Austin М.Е., 1965). Картографічний виділ (або грунтово-картографічну одиницю) визначають як частину ландшафту з однорідними властивостями та чітким вираженням меж.

Одиниці землепридатності, в які згруповані грунти, мають однакову потенціальну продуктивність, стабільність стосовно обмежень, особливо у проявах небезпечних факторів. Ґрунти, що включені в одиниці землепридатності, досить однорідні. Щоб забезпечити певний набір польових культур або кормових рослин на пасовищах за однакових способів обробітку, проводять однакові протиерозійні та інші заходи, включаючи і землевпорядні. Впровадження одиниць землепридатності концентрує й спрощує інформацію про грунти з метою прогнозного використання навіть невеликих ділянок землі. Кожну одиницю землепридатності кодують символом, який складається з трьох частин (наприклад, IIІе-2). Римська цифра означає клас землепридатності, мала літера – підклас землепридатності, а арабська цифра стосується поділу на одиниці землепридатності всередині кожного класу чи підкласу землепридатності.

Передбачають, що землі у межах одного класу землепридатності зазнають в однаковій мірі впливу небезпечних і несприятливих факторів. У такому разі небезпека несприятливої дії чи ступінь обмежень при використанні земель послідовно збільшується від класу І (кращі землі) до класу VIII (гірші землі). Класи землепридатності деталізують інформацію, закладену в грунтові карти: місцерозташування, площа та загальна придатність грунтів для сільськогосподарських цілей.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оцінка і прогноз якості земель» автора Барвінський А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Агроекологічна класифікація земель“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Землі сільськогосподарського призначення

  • Землі лісового та природно-заповідного фонду

  • Землі водного фонду

  • Основні напрями поліпшення стану земель

  • ОЦІНКА ОСНОВНИХ ПАРАМЕТРІВ РОДЮЧОСТІ ЗЕМЕЛЬ

  • Агрохімічні параметри родючості земель та їх оцінка

  • Агрофізичні параметри родючості земель та їх оцінка

  • Фізико-хімічні параметри родючості земель та їх оцінка

  • МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ОЦІНКИ І ПРОГНОЗУ ЯКОСТІ ЗЕМЕЛЬ

  • Оцінка якості та паспортизація сільськогосподарських земель з використанням агроекологічного методу

  • Структура і зміст еколого-агрохімічного паспорта

  • Нормативи основних типових ознак еталонного ґрунту

  • Якісна оцінка ґрунтів методом спеціального бонітування

  • Оцінка гумусного стану земель з використанням балансового методу

  • Методика розрахунку балансу гумусу

  • Розрахунок статей надходження гумусу в ґрунт

  • Прогноз вмісту рухомих форм елементів живлення

  • Прогноз запасів продуктивної вологи в ґрунті

  • ТРАНСФОРМАЦІЯ ЯКОСТІ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ПІД ВПЛИВОМ ДЕГРАДАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

  • Вітрова ерозія

  • Протиерозійні заходи

  • Вплив техногенного забруднення на стан сільськогосподарських угідь та прогноз їх якості

  • Радіонуклідне забруднення

  • Заходи щодо поліпшення екологічного стану техногенно забруднених земель

  • Оцінка і прогноз якості земель меліоративного фонду

  • Критерії та показники оцінки агроекологічного стану кислих та засолених земель

  • Заходи щодо покращення агроекологічного стану меліорованих земель

  • ЗЕМЛІ ВОДНОГО ФОНДУ, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОЦІНКА ЯКОСТІ

  • Основні напрями водокористування

  • Якість водних ресурсів і тенденція її зміни

  • Основні напрями поліпшення екологічної ситуації у сфері водокористування

  • ЗЕМЛІ ЛІСОВОГО ФОНДУ, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОЦІНКА ЯКОСТІ

  • Основні напрями використання лісових ресурсів та оцінка їх стану

  • Технології створення захисних лісових насаджень

  • Підвищення якості земель лісового фонду

  • ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ЩОДО ОЦІНКИ ПРИДАТНОСТІ ЗЕМЕЛЬ ДО ВИРОЩУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР

  • Агроекологічна класифікація земель
  • Оптимізація розміщення сільськогосподарських культур і особливості формування сівозмін