Враховуючи важливу роль гумусу в родючості грунту, необхідно вміти регулювати його вміст і поліпшувати показники якості. Для різних грунтово-кліматичних зон потрібно розробити комплекс агротехнічних заходів, ефективних у конкретних умовах. Перш ніж перейти до розробки заходів щодо регулювання органічної речовини грунту, треба розрахувати баланс гумусу, який характеризує направленість процесів мінералізації та гуміфікації.
Під балансом гумусу в грунті розуміють різницю між статтями його надходження і витрат за однаковий проміжок часу. Виділяють три типи балансу:
бездефіцитний – коли витрати гумусу поповнюються його новоутворенням;
позитивний – новоутворення гумусу перевищує його витрати на мінералізацію;
від'ємний (дефіцитний) – витрати гумусу перевищують його новоутворення.
Визначення балансу гумусу і потреб в органічних і мінеральних добривах проводиться шляхом співставлення приходних і витратних частин. Баланс гумусу розраховується за різницею між сумарною середньозваженою величиною новоствореного внаслідок гуміфікації рослинних решток гумусу, та мінералізованого з урахуванням втрат на ерозію в межах допустимої величини.
Для цього використовується формула:
(3.15)
де:
– баланс гумусу, т/га сівозмінної площі; п – кількість культур у сівозміні;
– маса рослинних решток кожної культури (і), розрахована за рівнянням регресії, або взята з довідників;
– коефіцієнт гуміфікації рослинних решток для кожної культури;
– мінералізація гумусу (т/га) за довідковими даними;
– площа кожної культури в сівозміні;
– втрати гумусу від ерозії.
Важливо чітко розмежовувати втрати гумусу внаслідок ерозії та біологічної мінералізації. У середньому по Україні внаслідок ерозії втрачається щорічно 0,5-0,6 тонн гумусу з гектара. Еродовані грунти займають 25,5% від загального фонду орних земель. В лісостепових і степових слабкозмитих різновидах грунтів вміст гумусу знижується у порівнянні з незмитими на 14-15%, а в середньо- і сильнозмитих – на 30-40%. У цих умовах основний шлях до покращення гумусового режиму на даному етапі є не збільшення кількості органічних добрив, а зменшення ерозійних втрат гумусу.
Кількість гумусу, що втрачається внаслідок його мінералізації, залежить від багатьох агротехнічних факторів, серед яких основними є сівозміна, удобрення та обробіток грунту. Стабілізації вмісту гумусу можна досягти виключно за рахунок ретельного дотримання всього комплексу агротехнічних заходів, які збільшують надходження в грунт органічних речовин у вигляді кореневих і пожнивних решток та органічних добрив. Розрахунки показують, що для бездефіцитного балансу гумусу в Україні треба щороку одержувати та вносити не менш як 340 млн. т органічних добрив, у тому числі на Поліссі – 16. в Лісостепу – 11, в Степу – 8 т/га ріллі.
Використовуючи технології раціонального землекористування в господарстві, тобто застосування на схилових землях грунтозахисної системи обробітку грунту та інших заходів, зводять втрати гумусу від ерозії до гранично допустимої величини. Під нею розуміють такі втрати грунту за рік. які можуть бути відновлені завдяки грунтоутворенню за цей же час. Тоді формула розрахунку середньорічного балансу гумусу без врахування втрат від ерозії буде така:
(Метод Г.Я. Чесняка)
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оцінка і прогноз якості земель» автора Барвінський А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методика розрахунку балансу гумусу“ на сторінці 1. Приємного читання.
