До другої групи доцільно віднести землі, які потребують облаштування дренажу для більшості польових культур, а без нього можуть використовуватися тільки як природні або покрашені сінокоси і пасовища (наприклад, дерново-підзолисті глейові грунти). До найбільш складних підгруп відносяться торф'яні болота, освоєння яких досягається шляхом трудомістких гідротехнічних меліорацій (системою каналів тощо).
IV група. Літогенні землі. Наприклад, землі що сформувались на давніх каолінових корах вивітрювання і їх дериватах (продуктах розмиву і перевідкладення) відрізняються дуже низькою ємністю обміну, пилуватістю, безструктурністю, підвищеним ущільненням і, насамкінець, досить обмеженими можливостями їх сільськогосподарського використання.
V група. Солонцеві землі. До даної групи слід відносити грунтові комплекси з участю солонців більше 10%, які вимагають певних меліоративних заходів і різних систем їх використання.
Вказані землі поділяють на підгрупи за умовами комплексності і гідрологічного режиму. До першої підгрупи можуть бути віднесені комплекси зональних грунтів з солонцями степовими і лугово-степовими 10-25%, які можна використовувати в ріллі в спеціальній системі землеробства при вибірковій меліорації плям солонців. Друга підгрупа зональних і напівгідроморфних грунтів за участю степових і лугостепових солонців 25-50%, обмежено придатних для використання в ріллі на фоні меліоративних заходів при підборі солонцестійких польових культур. Третя, підгрупа – комплекси лугових грунтів з солонцями, що використовуються під сінокоси і пасовища. Четверта підгрупа – комплекси солонців з зональними солонцюватими і напівгідроморфними грунтами. П'ята підгрупа – комплекси сильно засолених солонців і солончаків. Перелік агроекологічних груп і підгруп земель на цьому не вичерпується.
Класи земель в межах агроекологічних груп і підгруп виділяють за літологією грунтоутворюючих порід (покривні, льодовикові, флювіогляціальні, алювіальні, леей, елювій корінних порід тощо), підкласи – за гранулометричним складом. Розряди земель визначають за абсолютними висотами над рівнем моря з інтервалами, що відображають зміну екологічних умов вирощування культур. В гірських районах цей фактор визначає вертикальну зональність.
Роди земель виділяють залежно від положення на мезорельєфі, крутизни схилів і відповідно до типу геохімічного ландшафту. Виділяють роди земель на рівнинних дренованих ділянках з ухилами до 1° (елювіальні ландшафти). Далі ідентифікують роди земель в межах транзитних ландшафтів (транселювіальних і транселювіально- акумулятивних) з врахуванням крутизни схилів. Землі з крутизною схилів 1-3°, піддані слабкій ерозії, на яких виникає необхідність застосування протиерозійних агротехнічних заходів. Землі з ухилами 3-5° використовують в грунтозахисних сівозмінах з багаторічними травами. Землі з ухилами >5°, піддані сильному змиву і розмиву, використовують в пасовищезмінах або відводять для лісорозведення. Підроди земель виділяють за експозицією схилів. їх три: на рівнинах; на теплих схилах (південні і західні експозиції); на холодних схилах (північні і східні експозиції).
Види земель (ЕАА) виділяють за категоріями мікроструктур грунтового покриву (мікрокомбінаціями), що включають елементарні грунтові ареали, комплекси, плямистості, мозаїки і тацети. Види земель, представлені контрастними мікро комбінаціями, підрозділяються на підвиди за ступенем контрастності, яка встановлюється за належністю грунтових компонентів до різних категорій земель за обмежуючими факторами і способами їх подолання (підвиди І порядку) і за складністю грунтового покриву, яка встановлюється за часткою участі компонентів в мікро комбінаціях з врахуванням розчленованості контурів (підвиди ІІ порядку).
Сукупність агроекологічних факторів, розкрита розглянутою класифікацією в системі ландшафту, далі повинна бути ранжована з точки зору їх лімітуючого впливу на вирощування сільськогосподарських культур і можливостей їх подолання. З цих позицій вони розділяються на 4 групи:
• 1) ті, що управляються (забезпеченість грунтів елементами живлення);
• 2) регульовані (реакція Грунтового середовища (pH), окисно- відновний потенціал, вміст обмінного натрія, засоленість, потужність орного шару);
• 3) обмежено регульовані (неоднорідність грунтового покриву, пов'язана з мікрорельєфом, складення, структурний стан грунту, водний режим, тепловий режим, вміст гумусу);
• 4) нерегульовані (гранулометричний і мінералогічний склад грунтів, глибина залягання корінних порід, рельєф, погодні умови).
З ускладненням вказаних факторів зменшуються можливості усунення або помягшення їх впливу, все складнішими стають засоби подолання відповідних обмежень. Одночасно посилюється роль адаптивних заходів (підбір сортів, пристосувальна агротехніка з врахуванням рельєфу, клімату, літології, організація території тощо) до тих пір, поки обмеження з боку нерегульованих природних факторів стають нездоланними.
Згідно з характером природних обмежень придатності земель для вирощування конкретних культур або груп культур і характером заходів з їх подолання або адаптації типи земель ранжуються за шістьма категоріями.
I категорія. Землі, придатні для вирощування сільськогосподарських культур без особливих обмежень, за виключенням факторів, що управляються, і оптимізуються за допомогою добрив і звичайних агротехнічних заходів. Це достатньо однорідні контури чорноземних, лугово-чорноземних, дернових, окультурених дерново-підзолистих та інших сприятливих грунтів.
II категорія. Землі, придатні для вирощування сільськогосподарських культур з обмеженнями, які можуть бути подолані простими агротехнічними, меліоративними і протиерозійними заходами. Вони поділяються на дві групи:
• 1. З обмеженнями, які долаються за допомогою простих агротехнічних і культуртехнічних заходів. Це рівнинні ландшафти не піддані ерозійним процесам.
• 2. З обмеженнями, які долаються за допомогою агротехнічних меліорацій і протиерозійних (протидефляційних) агротехнічних заходів. Ці землі розміщуються в ерозійному рельєфі помірної складності.
III категорія. Землі, придатні для вирощування сільськогосподарських культур з обмеженнями, які можуть бути подолані середньо затратними, гідротехнічними, хімічними, лісовими, комплексними меліораціями. Вони поділяються на три групи:
• 1. Перезволожені землі, які можуть бути покращені шляхом осушення за допомогою відносно простих дренажних засобів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оцінка і прогноз якості земель» автора Барвінський А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Агроекологічна класифікація земель“ на сторінці 6. Приємного читання.
