Критерії та показники оцінки стану земель щодо забруднення
За А.І. Фатєєвим вибір і обгрунтування критеріїв оцінки стану земельних ресурсів відносно забруднення є складовою частиною більш глобальної проблеми – проблеми нормування антропогенних навантажень на екосистеми. За об'єктивними екологотоксикологічними критеріями можна не тільки визначати екологічну ситуацію на конкретній території, але й оцінювати характер антропогенного впливу на навколишнє середовище. Наприклад, екологічно чисті території можна розглядати як еталон розумного впливу людини на грунтовий покрив, у той час як забруднені сільськогосподарські угіддя – це наслідок незбалансованого антропогенного впливу на довкілля.
Відомо, що в останній час процеси деградації грунтового покриву, обумовлені техногенним забрудненням, підсилились. Найбільшу небезпеку для навколишнього середовища являє собою забруднення грунтів радіонуклідами, важкими металами та пестицидами. Рівень забруднення ними грунтів може істотно різнитися. Наприклад, найбільш інтенсивне забруднення грунтів важкими металами відмічається поблизу джерела забруднення. З віддаленням від нього рівень забруднення грунтів зменшується. Рівень забруднення ґрунтів залишковими кількостями пестицидів та радіонуклідами у різних регіонах країни також має специфічні відмінності. Численними дослідженнями встановлено, що в грунтах діють механізми, які призводять до трансформації техногенних потоків, зв'язування ксенобіотиків в малорухомі і недоступні для рослин форми. Проте, діють ці механізми в певних межах. Тому екологічна ситуація, що обумовлена техногенним впливом на ґрунти, може змінюватися від сприятливої до катастрофічної.
Дослідниками ННЦ "ІГА ім. О.Н. Соколовського" НААН України (А.І. Фатеєвим, Н.І. Мірошниченком, В.І. Кисілем) пропонуються такі критерії оцінки екологічного стану земельних ресурсів:
• вміст залишкової кількості пестицидів у грунтах, мг/кг;
• вміст залишкової кількості пестицидів у рослинній масі, мг/кг;
• вміст валових форм важких металів у ґрунтах, мг/кг;
• вміст валових форм важких металів у рослинній масі, мг/кг;
• вміст рухомих форм важких металів у ґрунтах, мг/кг;
• щільність забруднення ґрунтів цезіем-137 і стронцієм-90, Кі/км2.
Як критерії оцінки радіаційного фону обрана щільність забруднення земель Cs13 та Sr90. Небезпечність пестицидного забруднення оцінюється величинами пестицидного навантаження та залишкових кількостей біоцидів в ґрунті й рослинах. Забруднення ґрунтів важкими металами контролюється за вмістом у ґрунті та рослинах валових форм важких металів. Крім цього, обов'язково треба визначати в ґрунті рухомі форми елементів-забруднювачів.
Слід мати на увазі, що оцінити екологічний стан ґрунтів, обумовлений техногенним впливом, досить складно. Особливо важко встановити початок техногенної деградації, тому що в цьому випадку у ґрунтах суттєвих зовнішніх змін не відбувається. Саме тому, що наслідки техногенного впливу у більшості випадків візуально не простежуються, пропонується, по-перше, використовувати для діагностики такого процесу переважно кількісні показники, і, по- друге, проводити разом з ґрунтовими дослідженнями аналіз хімічного складу рослин, які вирощуються на таких територіях. У даному випадку ці рослини розглядаються як тест-культури.
Найбільші складності виникають при інтерпретації даних щодо забруднення ґрунтів важкими металами. Справа в тому, що погіршення властивостей ґрунтів, забруднених важкими металами, відбувається не відразу, а після досить тривалого часу. В першу чергу це відноситься до чорноземних ґрунтів, які мають порівняно з дерново-підзолистими ґрунтами піщаного та супіщаного гранулометричного складу, значно більше органічної речовини і високу вбирну здатність. Експериментальне визначення коефіцієнтів дифузії важких металів у чорноземах показало, що вони у 2-3 рази нижчі, ніж у дерново-підзолистих грунтах.
На підставі цього А.І. Обухов дійшов висновку, що чорноземи страждають від наслідків забруднення значно менше, ніж підзолисті піщані та супіщані грунти. Отже, у зоні чорноземних грунтів під впливом важких металів значно менше знижується рівень продукції культур та погіршується її якість, ніж на інших грунтах. Водночас накопичення важких металів у грунтах безпечно лише до певного рівня, поки рослина має можливість протидіяти їм. Подальше збільшення вмісту у грунті того чи іншого елементу різко негативно (інколи – летально) впливає на розвиток рослини. Межу нетоксичної дії на рослини конкретного забруднювача встановити важко, оскільки у реальних умовах майже завжди має місце поліелементне забруднення грунтів. Такий характер забруднення ускладнює прогноз реакції різних сільськогосподарських культур на забруднення Грунтів важкими металами. Треба відмітити, що розробити єдиний критерій, за яким однозначно для конкретної культури можна було б оцінити токсичні або ні грунти, що забруднені важкими металами, на наш погляд, неможливо.
Запропонований рядом авторів (Балюк С.А., Ладних В.Я., Фатєєв А.І., 1999) такий критерій, як показник сумарного накопичення у ґрунтах важких металів характеризує скоріше структуру забруднення, ніж небезпеку його для окремих сільськогосподарських культур. До того ж рослини засвоюють не абстрактну суму елементів, а кожний з них індивідуально. Ось чому використовувати цей показник щодо оцінки фітотоксичності грунту слід досить обережно. Неадекватно по відношенню до рослин оцінюють токсичність ґрунтів, що забруднені важкими металами, біохімічні і мікробіологічні показники.
Щоб прогнозувати реакцію конкретної культури на забруднення Грунтів важкими металами, передусім, необхідно враховувати фізіолого-біохімічні особливості поглинання рослинами різних елементів. В.Б. Ільїн вказує, що дуже часто, коли грунт містить велику кількість важких металів, в рослини вони не надходять, або надходять в невеликих кількостях. Очевидно, що цьому перешкоджають захисні механізми кореневої системи рослин. Не дивно, що найбільша кількість важких металів в умовах техногенного впливу на грунт накопичується у коренях, менше в стеблах та листках і мало (або зовсім не накопичується) – в репродуктивних органах. До того ж, на останніх етапах онтогенезу рослин важкі метали, транспортуються з вегетативних органів у кореневу систему. Однак мають місце і факти негативного, і навіть летального впливу важких металів на рослини, тобто такого впливу, при якому захисний механізм рослин деформується або руйнується.
Зрозуміло, що основою негативного впливу на рослину того чи іншого елементу є не сам елемент, а його кількість. В.Б. Ільїн справедливо вважає, що в природі немає токсичних елементів, але є їх токсичні концентрації. Логічно припустити, що при поліелементному забрудненні грунтів найбільшу небезпеку для рослин буде викликати елемент, концентрація якого в ґрунтовому розчині буде найвищою. Як рівень продуктивності рослин обмежується елементом, що знаходиться в поживному розчині в мінімумі, так і рівень захисних можливостей рослин др дії токсикантів не може бути вище його "запасу міцності". по відношенню до елементу, який домінує серед забруднювачів. Ось чому, на думку акад. С.Ю. Булигіна (2006), параметри вектору впливу на рослину важких металів, як це не парадоксально, визначає не алгебраїчна сума впливу кожного, окремо взятого елементу, а рівень адаптивних можливостей культурної рослини до негативного пресу елемента-токсиканта, домінуючого в структурі забруднювачів. У відповідь на фізіологічний прес важких металів, рослини знижують до певної межі рівень адаптивного потенціалу, і, тим самим, можуть нормально функціонувати – нарощувати вегетативну масу та формувати генеративні органи. Це відбувається в тому разі, коли концентрації елементів-забруднювачів у грунтовому розчині незначні. У цьому випадку, на помірно забруднених грунтах отримують урожай або такого ж рівня, як і на незабруднених, або на 5-10% нижче. Якщо у грунтовому розчині концентрація важких металів (кожного з забруднювачів або одного – домінуючого) така, що рослини фізіологічно не можуть протидіяти їм – вони гинуть або розвиваються неповноцінно, що є наслідком деформації або руйнування адаптивного потенціалу рослини до важких металів. Рівень урожаю сільськогосподарських культур на середньо- і сильно забруднених грунтах може бути нижче, ніж на незабруднених на 30- 35 %.
Саме з урахуванням відповідних реакцій рослин на важкі метали пропонується Для оцінки стану земель відносно забруднення використовувати не тільки дані щодо вмісту у грунтах валових і рухомих форм елементів-забруднювачів, але і дані щодо їх вмісту у сільськогосподарських культурах.
Існуюча система регламентації антропогенного навантаження на екосистеми базується на санітарно-гігієнічних нормативах окремих показників. Проте така система неефективна відносно захисту продукційних функцій грунту. Багатокомпонентність викидів виробництва робить також неефективним контроль за дотриманням регламентів по кожному окремому інгредієнту. До того ж, при такому підході не можливо врахувати ефекти акумуляції забруднювачів в екосистемах, і дуже складно диференціювати нормативи за грунтово- кліматичними зонами. Все це визначає необхідність розробки інших підходів до регламентації техногенних навантажень на екосистеми.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оцінка і прогноз якості земель» автора Барвінський А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вплив техногенного забруднення на стан сільськогосподарських угідь та прогноз їх якості“ на сторінці 1. Приємного читання.
