Для уникнення загрози подальшого виснаження лісових багатств і зменшення лісистості, погіршення екологічної ситуації в Україні необхідно терміново завершити заліснення ярів, оголених пісків та інших непридатних для сільського господарства земель; поліпшити вікову структуру і санітарний стан лісів; підвищити продуктивність та біологічну стійкість лісостанів; добитися збалансованого лісокористування та значного збільшення обсягів лісовідновних робіт. Поряд з тим важливим е проведення системи лісогосподарських заходів, спрямованих на охорону генетичного різноманіття лісових екосистем, своєчасне застосування біологічних методів боротьби з хворобами та шкідниками лісу; збереження природного відновлення головних лісотвірних порід; відтворення змішаних біологічно стійких лісостанів, спроможних добре виконувати водоохоронні, грунтозахисні та санітарно-гігієнічні функції.
Лісові насадження України періодично зазнають інтенсивного антропогенного впливу, який порушує природні функції лісових екосистем, значно збіднює їх біорізноманіття. З метою відновлення видового та генетичного різноманіття лісових екосистем потрібно забезпечити:
• збереження цілісності і непорушності лісових масивів;
• впровадження за водозбірним принципом диференційованих систем ведення лісового господарства, залежно від цільового призначення лісів, та збереження їх біорізноманіття;
• використання у лісовому господарстві технологій, що сприяють збереженню і відновленню біорізноманіття;
• збереження та відтворення лісів, що виконують важливі захисні функції, створення протиерозійних насаджень на землях сільськогосподарського призначення;
• оптимізацію рекреаційного навантаження на лісостани, що сприятиме оздоровленню і збереженню лісів навколо міст та інших населених пунктів.
Необхідно поступово створювати на лісових землях різновікові за складом лісостани, які б за своїм видовим складом головних і супутніх порід максимально відповідали грунтово-кліматичним умовам місцезростання. У змішаних лісостанах створюється більш сприятливий режим живлення. Змішані за складом і складні за формою лісостани повніше використовують лісорослинні умови і, як правило, більш продуктивні. Багатоярусні ліси, порівняно з одноярусними, поглинають більше сонячної енергії і є також продуктивнішими, особливо, якщо до їх складу входять породи з різною кореневою системою, наприклад, дуб звичайний і липа дрібнолиста глибоко проникають в ґрунт, а в поєднанні з поверхневою кореневою системою ясена звичайного і клена гостролистого вони краще використовують запаси поживних речовин і грунтової вологи, і тому більш стійкі біологічно. Такі лісостани активніше переводять талі та дощові води в грунтові і добре захищають ґрунт від водної ерозії. Ґрунти у змішаних насадженнях щільніше заселені дощовими черв'яками та іншими безхребетними тваринами, а їх життєдіяльність сприяє підвищенню в ґрунтах вмісту поживних речовин. Водночас, змішані насадження більш стійкі проти сильних вітрів, снігопадів, пожеж, шкідливих комах і грибкових хвороб.
Поряд зі створенням культур, потрібно широко використовувати природне відновлення лісів на Поліссі та на вологих ґрунтах у Лісостепу, а в Карпатах віддавати йому перевагу. При потребі доцільно вводити головну породу для підвищення вітростійкості насаджень – бук, клен-явір, ільм гірський, модрину, сосну чорну. На дуже бідних піщаних ґрунтах для заліснення потрібно використовувати такі чагарники, як рокитник, червона бузина, аморфу, на свіжих і вологих ґрунтах – березу, вільху сіру, скумпію (в Лісостепу), дуб звичайний (як чагарник). На пісках Степової зони, особливо в Херсонській та Миколаївській областях, потрібно віддавати перевагу сосні кримській, з чагарників впроваджувати скумпію, рокитник дніпровський, тамарикс. Проте, тут не доцільно вводити до складу лісових культур ясен звичайний, який в цих умовах нестійкий (Можейко Г.А., 2000; Можейко М.В., 1968).
В основі лісогосподарських заходів має бути водозбірний принцип організації ведення лісового господарства, відтворення природної структури корінних типів лісостанів шляхом заміни існуючих насаджень при поступово-вибіркових рубках стиглого лісу з одночасним введенням піднаметових культур та проведенням заходів сприяння насіннєвому відтворенню місцевих лісотвірних порід (Яцик А.В., 2001).
Для відвернення глобальної екологічної катастрофи потрібно в усіх країнах світу систематично збільшувати площу лісів (до 2020 р. посадити 35 млн. га лісу), значно зменшити обсяг лісокористування і заборонити вирубування тропічних лісів; здійснювати комплексні заходи для боротьби з комахами-шкідниками і фітозахворюваннями та забрудненням повітря великими дозами полютантів. Дбайливе ставлення до зелених скарбів планети, розумне їх використання, турбота про їх відновлення та підвищення біологічної стійкості – головна вимога сучасного природокористування.
Внаслідок глобальних екологічних змін планетарного масштабу особливої гостроти набуває оцінка стану, інвентаризація, моніторинг, збереження та невиснажливе (збалансоване чи стале) використання лісів. Потрібно забезпечити збереження та відновлення біорізноманітності лісів на генетичному, видовому, ценотичному, екосистемному і ландшафтному рівнях, а також підтримку і посилення захисних функцій лісів та їх ролі в кругообігу речовин.
Найбільш дієвими заходами щодо збереження природних територій в недоторканому або мало зміненому вигляді є їхнє заповідання, тобто створення на цих, найцінніших з природоохоронної точки зору територіях, заповідних об'єктів різної категорії захисту. На сьогодні на землях лісового фонду створені і функціонують більше 2800 територій та об'єктів усіх категорій з різним режимом охорони – від повного невтручання людини (заповідники) до певних обмежень господарської діяльності.
Громадяни та юридичні особи, які мають у приватній власності ліси, зобов'язані (Ст. 14 ЛКУ):
• 1) вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування відповідно до Лісового Кодексу;
• 2) забезпечувати охорону, захист, відтворення і підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей та покращення родючості грунтів;
• 3) дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів;
• 4) вести лісове господарство та використовувати лісові ресурси способами, які не завдають шкоди навколишньому природному середовищу, забезпечують збереження корисних властивостей лісів і створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення;
• 5) вести первинний облік лісів, надавати в установленому законодавством порядку статистичну звітність та інформацію про стан лісів і використання лісових ресурсів;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оцінка і прогноз якості земель» автора Барвінський А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Підвищення якості земель лісового фонду“ на сторінці 1. Приємного читання.
