Підкласи землепридатності вводять для подальшого поділу земель за природними факторами, які створюють обмеження на використання земель і потребують здійснення природоохоронних заходів. Передбачають виділення таких чотирьох підкласів за виявленням негативних факторів: Е – ерозія та стік; W – надлишкове зволоження; S – обмеження, пов'язані з потужністю кореневмісного шару Грунту; С – кліматичні обмеження.
Із земель восьми класів землепридатності землі перших чотирьох вважають придатними для обробітку і вирощування культур та інших видів використання. Землі класів V- VIII в основному непридатні для обробітку й обмежені у використанні. Проте деякі із них можуть стати придатними для землеробства після проведення значних обсягів земляних робіт та інших видів меліорації, які потребують значних витрат.
Клас І. Для цих земель характерні незначні обмеження у використанні. Вони придатні для широкого набору рослин, можуть бути використані без обмежень під сільськогосподарські культури, пасовища, великі тваринницькі господарства, ліси та заповідники. Землі мають майже горизонтальну або слабопологу поверхню й ерозійна небезпека від вітру чи води незначна. Ґрунти потужні, в основному достатньо дреновані та легко обробляються, добре утримують вологу і забезпечені поживними речовинами або досить чутливі до внесення добрив. Землі класу І не заливаються повенями, продуктивні й придатні для інтенсивного землеробства. Місцевий клімат сприяє вирощуванню багатьох польових культур.
У зрошуваних районах землі можуть бути віднесені до класу 1, якщо обмеження, які створюються аридним кліматом, знімаються іригацією. Зрошувані грунти (чи грунти, потенційно придатні для зрошення) мають майже горизонтальну поверхню, потужний кореневмісний шар, сприятливу водопроникність та водозатримну здатність і легко підтримують добрі фізичні властивості. На деяких грунтах може бути необхідним певне поліпшення фізичних умов, наприклад вирівнювання поверхні, промивання розчинних солей або зниження високого сезонного рівня грунтових вод. Коли є ймовірність засолення, підвищення рівня грунтових вод, повеней чи ерозії, землі не включають у клас І. Ґрунти перезволожені й ті, що мають слабопроникні підгрунтові шари, також не відносять до класу І. Але грунти, які можуть осушуватися для підвищення продуктивності та поліпшення обробітку, належать до класу І.
Землі класу І, що використовуються в землеробстві, потребують застосування простих агротехнічних прийомів для збереження продуктивності, родючості й грунтової структури. Це – правильне використання мінеральних добрив і вапна, підпокривних багаторічних бобових культур та сидератів, післяжнивних решток і органічних добрив, а також адаптованих сівозмін.
Клас II. Землі мають деякі обмеження, що зменшує вимоги до вибору рослин або потребує проведення помірних охоронних заходів. Ці землі необхідно використовувати обережно, включаючи й охоронні заходи, із тим, щоб уникнути їхнього погіршення чи поліпшити регулювання повітряного та водного режимів у процесі обробітку грунту. Обмежень небагато і вони усуваються простими заходами. Землі можна використовувати під сільськогосподарські культури, пасовища, ліси, заповідники й для збирання природних харчових продуктів.
Для земель класу II обмеження можуть бути зумовлені наявністю пологих схилів, помірним впливом вітрової або водної ерозії, середньою еродованістю, недостатньою потужністю грунту, несприятливою структурою останнього для обробітку; слабкою чи середньою засоленістю або солонцюватістю; рідкими паводками; надлишком постійно існуючої вологи, яку усувають осушенням; слабкими кліматичними обмеженнями, що впливають на нормальне використання земель і землевпорядкування.
Землі зазначеного класу мають менше можливостей для вибору як сільськогосподарських культур, так і агротехнічних заходів, ніж землі першого класу. Для них можна також застосовувати спеціальні ґрунтоводоохоронні системи землеробства і заходи щодо збереження грунтів, використовувати споруди для регулювання водного режиму або спеціальні способи оранки.
Наприклад, землі вказаного класу з потужними грунтами на пологих схилах, які зазнають помірної ерозії при обробітку, можна терасувати, впроваджувати на них контурну оранку і сівозміни, що включають багаторічні бобові трави, задерновані ділянки для відведення води, підпокривні культури та сидерати, мульчування, внесення мінеральних, органічних добрив і вапна. Необхідне поєднання заходів змінюють на конкретній території залежно від грунтових характеристик, місцевого клімату та систем землеробства.
Клас III. Ці землі мають суттєві обмеження, які зменшують вибір рослин або потребують проведення особливих охоронних заходів, обмежень більше, ніж на землях класу II. І якщо їх використовують у землеробстві, то складніше здійснювати охоронні заходи. Такі землі можна використовувати під сільськогосподарські культури, пасовища, ліси, заповідники й для одержання природних харчових продуктів.
Природні фактори обмежують застосування зяблевої оранки, впливають на вибір культур і строки вирощування та збирання врожаю. Обмеження зумовлюються такими факторами, як: середньокруті схили, висока сприйнятливість до водної чи вітрової ерозії або сильна еродованість; часте затоплення, що супроводжується шкодою для посівів; дуже слабка проникність підорного шару; сирість чи тривале перезволоження після осушення; мала потужність грунту, сформованого на скельних породах або зцементованих, ущільнених чи глинистих шарах, які обмежують кореневмісну зону і запас води; недостатня водозатримна здатність; низька родючість, яку важко подолати: помірне засолення або солонцюватість; помірні кліматичні обмеження.
Сирі, слабопроникні, але з майже горизонтальною поверхнею землі зазначеного класу потребують осушення та впровадження системи землеробства, яка зберігає й поліпшує структуру і фізичний стан грунту. Для запобігання усадці грунтів при зволоженні та підвищенні проникності необхідно вносити органічний матеріал й уникати обробітку в сирому стані. У деяких зрошуваних районах частину таких грунтів використовують обмежено через високий рівень грунтових вод, низьку проникність і небезпеку засолення та осолонцювання. Для конкретних ділянок може бути кілька альтернатив використання й комбінацій необхідних охоронних заходів, але діапазон практичних рішень значно менший, ніж для земель класу II.
Клас IV. Землі цього класу мають значні обмеження, які зменшують вибір рослин і потребують обережного ведення господарства. Обмежень у їх використанні більше, ніж для земель класу III, і вибір рослин вужчий. Якщо землі розорюють, то необхідно обережніше вести господарство й здійснювати складніші охоронні заходи. Землі класу IV можна використовувати під сільськогосподарські культури, пасовища, ліси, великі тваринницькі ферми, заповідники і для одержання природних продуктів харчування.
Землі вказаного класу можуть бути придатними тільки для 2-3 найпоширеніших сільськогосподарських культур або одержаний урожай може бути низьким відносно витрат протягом тривалого періоду. Використання в землеробстві обмежене внаслідок впливу одного чи кількох постійних факторів, таких як круті схили, висока сприйнятливість до водної та вітрової ерозій, значна еродованість, бідні грунти, низька водозатримна здатність, часті паводки із сильним пошкодженням посівів, надмірне зволоження з постійною небезпекою заболочення після осушення, значне засолення або солонцюватість, у середній мірі несприятливий клімат.
Більшість земель IV класу знаходяться на схилах, у гумідних районах, придатні для нечастого і нерегулярного обробітку, Деякі слабодреновані землі з майже горизонтальною поверхнею, що віднесені до цього класу, не зазнають ерозії, але для просапних культур малопридатні, оскільки весною довго просихають і низькородючі для вирощування цих культур. Деякі з таких земель придатні для однієї чи більше специфічних культур, наприклад плодових та декоративних дерев і кущів.
У субгумідних та субарідних районах на землях зазначеного класу можна одержувати високі врожаї адаптованих культур в роки з опадами вище середнього рівня; низькі – у роки з опадами середнього і неврожаї – в роки з опадами, нижче середнього рівня. У роки з малою кількістю опадів землі повинні бути під захистом, навіть якщо можна очікувати низькі врожаї або не очікувати якогось збору. Тут необхідні спеціальні способи обробітку та заходи щодо запобігання видуванню, збереженню вологи і підтриманню родючості грунтів. Іноді в роки із незначною кількістю опадів для збереження грунтів потрібно висівати певні сільськогосподарські культури й проводити грунтоводохоронну оранку. Вказані заходи слід застосовувати частіше та інтенсивніше, ніж на землях III класу.
Клас V. Ці землі з невеликою ерозійною небезпекою або ж без неї, але є інші обмеження, які неможливо усунути, і це суттєво стримує використання таких земель під пасовища, великі тваринницькі господарства, ліси, заповідники та для одержання природних харчових продуктів.
Землям V класу властиві лімітуючі фактори, що зменшують набір рослин, які можна вирощувати і які перешкоджають нормальному обробітку грунтів під сільськогосподарські культури. Деякі землі з майже горизонтальною поверхнею перезволожені, часто затоплюються водою, кам'янисті, мають кліматичні обмеження або комбінації цих лімітуючих факторів. Приклади земель цього класу: заплавні землі, що часто зазнають затоплення і це заважає нормальному землеробству; землі з майже рівною поверхнею, але з вегетаційним періодом, який стримує розвиток землеробства; землі з рівною чи майже рівною поверхнею та кам'янистими грунтами або грунтоелювієм; підтоплювані землі, осушення яких неможливе, але вони придатні для трав і дерев. Через ці обмеження вирощування найпоширеніших культур неможливе, але пасовища можуть бути поліпшені й при раціональному використанні можна одержати певну вигоду.
Клас VI. Землі цього класу мають значні обмеження, тому непридатні для обробітку та використання під пасовища або великі тваринницькі господарства, під ліси, заповідники й для одержання природних харчових продуктів. Фізичний стан земель, віднесених до зазначеного класу, потребує заходів щодо поліпшення тваринницьких господарств і пасовищ: висівання трав, вапнування, внесення добрив та регулювання водного режиму за допомогою контурних борозен, дренажних канав, водовідводів і водорозподілів.
Такі землі мають постійні обмеження, які неможливо усунути, оскільки вони зумовлені крутістю схилів, значною ерозійною небезпекою, еродованістю, кам'янистістю, малопотужним кореневмісним шаром, надмірним зволоженням чи затопленням, низькою вологоємністю, засоленням або солонцюватістю, суворим кліматом. Один чи більше факторів можуть зробити землі в основному непридатними під сільськогосподарські культури.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оцінка і прогноз якості земель» автора Барвінський А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Агроекологічна класифікація земель“ на сторінці 2. Приємного читання.
