Біля 70% всіх видів захисних лісових насаджень у водоохоронних зонах складають в основному прирічкові, прияружні і прибалкові лісові смуги, яружно-балкові, прируслові і кольматуючі насадження, насадження на перезволожених ділянках заплави, навколо стариць і озер, тоді як на приводороздільних і примережних схилах – стокорегулюючі та полезахисні лісові смуги (Рис. 6.1.). Ділянки, які підлягають залісненню, характеризуються великою крутизною, дрібноконтурністю, сильною змитістю, кам'янистими грунтами, що обумовлює необхідність застосування спеціальних технологічних прийомів. Усі види захисних лісових насаджень, які створені у водоохоронних зонах поєднують з протиерозійними гідротехнічними і лукомеліоративними заходами.
Системи захисних лісових насаджень передбачають у генеральних схемах, схемах і робочих проектах по водозбірним басейнам, незалежно від меж землекористування. У систему захисних лісових насаджень в басейнах малих річок входять агролісомеліоративні та захисні насадження на схилах водозбору і насадження, які створюють безпосередньо у водоохоронній зоні. Важливою її складовою на приводороздільних схилах в зоні живлення грунтових вод е полезахисні лісові смуги, на примережних схилах в зоні формування поверхневого стоку – стокорегулюючі, на яружно-балкових землях у зоні живлення підруслових вод – яружно-балкові насадження.
Рис. 6.1. Система захисних насаджень водоохоронної зони малої річки:
1 – стокорегулюючі лісові смуги, 2 – прибалкові лісові смуги, 2 а- прияружні лісові смуги, 3 – прирічкові лісові смуги, 4 – яружно-балкові насадження, 5 – берегові насадження, 6 – кольматуючі насадження на конусах виносу, 7 – чагарниковий пояс; 8 – деревно-чагарниковий пояс прируслових лісових смуг; 9 – заплавні полезахисні смуги; 10 – берегові насадження навколо заплавних водойм.
Прирічкові лісові смуги створюють уздовж брівок корінних берегів річкових долин, які інтенсивно руйнуються ярами з метою запобігання лінійних розмивів, активізації процесів заростання ярів, вапняків, а також затримання продуктів ерозії, біогенів і пестицидів, що надходять з полів. Супутня функція смуг – стокорегулююча. У зв'язку з тим що діючі яри корінних берегів часто переростають 8 схилові, в комплексі з надрічковими лісовими смугами застосовують гідротехнічні споруди, засипають промоїни, виположують неглибокі яри і залужують водотоки. Розпилювачі стоку, що споруджуються безпосередньо в прирічкових смугах, поєднують з водозатримуючими валами на міжяружних виступах. При сильному розчленуванні корінних берегів глибокими береговими ярами проводять суцільне їх заліснення.
Насадження біля витоку (джерела) створюють у верхів'ях річок та їх приток, а також навколо струмків і джерел. Вони захищають витоки від замулення і забруднення, сприяють інфільтрації поверхневого стоку, що надходить з прилеглих водозборів і паводкових вод. Насадженням надають щільну конструкцію, вводячи в їх склад 40-50% чагарників. Нижче за течією насадження біля витоку переходять в прируслові лісові смуги.
Прируслові лісові смуги укріплюють береги від розмиву, захищають русло від замулення і забруднення, покращують санітарний стан річкових вод, запобігають занесення піском і розмив родючих грунтів заплави, кольматують твердий стік. Вони послаблюють випаровування з водної поверхні і меліорують прилеглі заплавні угіддя. При розрахунку параметрів і конструкції прируслових лісових смуг, крім обліку верхньої, середньої та нижньої частин річки, беруть до уваги середню висоту руслового берега від літнього рівня річки.
Прируслові лісові смуги створюють з двох поясів – чагарникового та деревно-чагарникового. Чагарниковий розміщують по русловому укосу від літнього рівня води в річці до бровки заплави і на прирусловій частині заплави в зоні можливої деформації руслового укосу. На опуклих намитих берегах нижню межу відсувають від літнього урізу води на ширину незарослих пляжів з метою вільного пропуску весняного водотоку в руслі. Деревно- чагарниковий пояс (власне прируслова лісова смуга) розміщують на прирусловій частині заплави. Її ширину приймають з урахуванням стану, форми берегів, віддаленості від витоку, розміру річки. З розширенням русла річки в напрямку від верхів'їв до гирла цей пояс створюють більш широким.
На приджерельній ділянці, де річка неглибока, руслові береги малої висоти, а енергія течії річки ще недостатня для інтенсивної деформації русла (абразія, викиди на заплаву руслових пісків під час повені тощо), прируслові лісові смуги створюють з деревних порід, змішаних в ряду з чагарником. По мірі віддалення від витоку, коли у заплаву надходить значно більший обсяг води, що містить зважені наноси, в місцях більш сильної деформації русла (увігнуті береги мають підмиви, висота їх від підошви до бровки зростає з 2,5-3 до 15- 20 м, біля підмиваючого берега утворюються відкладення шириною до 5-7 м, місцями виявляються зсуви) прируслові смуги створюють максимальної ширини, диференціюючи з урахуванням висоти і процесів намиву-підмиву берега.
Мінімальну ширину прируслових лісових смуг встановлюють на стійких задернованних берегах, де не відбувається розмиву і відкладення наносів вздовж річок, а максимальну – на увігнутих підмиваючих берегах при наявності інтенсивних ерозійних і руслових процесів, на ділянках, де заплавні землі піддаються замуленню продуктами ерозії. При підході русла річки безпосередньо до еродованого корінного берега проводять суцільне його залісення. Вздовж річок, які використовуються для господарсько-питного водопостачання, і в межах зон санітарної охорони ширина прируслових смуг максимальна.
За відсутності заплави прируслова лісова смуга займає всю ширину надмеженного (літнього) руслового укосу і межує зверху з надрічковою лісовою смугою. Місця інтенсивного підмиву берега укріплюють захисними греблями або більш складними спорудами. Зсувонебезпечні ділянки засаджують повністю деревними породами, яким властива інтенсивна транспіраційна здатність і мають потужну кореневу систему (верба біла, тополя чорна та ін.) На нижній частині зсуву, що примикає до русла, висаджують чагарникові верби. В прируслових лісових смугах влаштовують розриви різного призначення: ландшафтні, рекреаційні, господарські (табл. 6.1).
Насадження на корінних берегах річкових долин призначені для зменшення швидкості та обсягу поверхневого стоку, його очищення від продуктів ерозії і сорбованих в ньому біогенів і пестицидів, для закріплення нестійких частин берегу (зсувів), запобігання замулення русла річки. Під берегоукріплювальні насадження відводять переважно сильно розмиті корінні береги крутизною понад 15 °, а також діючі яри, зсуви, ділянки з щебенюватими, кам'янистими оголеннями, мергелями.
Таблиця 6.1
Розриви в прируслових лісових смугах
| Господарські: водозабірні | 10-15 | Чагарниковий пояс по русловому укосу |
| Переправні | 10-60 | - |
| Риболовецькі | Ширина русла | Частково або повністю чагарниковий пояс |
| Рекреаційні (пляжі) | 50-300 | Теж |
| Ландшафтні | до 5000 | Чагарниковий пояс |
Насадження на піщаних відкладеннях і конусах виносу закріплюють наноси і кольматаж твердого стоку, що надходить з прирічкових ярів і балочної мережі. їх створюють у вигляді мулофільтрів в поєднанні із загатами і дамбами, які мають закріплені водозливи. Дамби споруджують за 1-2 роки до створення насаджень- мулофільтрів.
Пісково-закріплюючі насадження створюють у тих випадках, коли потужність піску на засипаних ділянках заплави перевищує 40- 50 см, і це перешкоджає їх використанню в сільському господарстві. На конусах виносу берегових ярів і балочних систем під кольматуючі насадження відводять всю їхню площу.
Насадження на сильно перезволожених ділянках послаблюють заболочування, раціонально використовують заплаву, що не підлягає осушенню, покращують місцевий мікроклімат.
Захисні лісові насадження на схилах водозборів. Параметри полезахисних, стокорегулюючих, прибалкових і прияружних лісових смуг визначені діючими інструктивними вказівками. Найбільшу частку на схилах водозборів займають стокорегулюючі лісові смуги. У місцях перетину або мікроулоговин з водозбірною площею до 3,0 га смугу ("робочі ділянки") посилюють розпилювачами стоку, в її складі збільшують на 50% частку чагарників, а по нижньому краю влаштовують канаву з валом. Глибина канави приймається 1,0-1,5 м. Висота валу при крутизні схилу 3-5 ° становить 0,6 м, 5-10°-0,8 м.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оцінка і прогноз якості земель» автора Барвінський А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Технології створення захисних лісових насаджень“ на сторінці 1. Приємного читання.
