Контроль змін фізичних параметрів, які відображають зміни фізичних процесів грунту, є необхідним елементом моніторингу з метою оцінки стану земель і визначення найбільш ефективних прийомів їх збереження і підвищення родючості. Якщо агрохімічна характеристика грунтів є однією з найважливіших складових частин теоретичного обгрунтування ефективного застосування добрив та хімічних меліорантів, то агрофізична характеристика є такою ж важливою складовою частиною теоретичного обгрунтування всіх основних ланок землеробства (системи обробітку грунту, системи сівозмін тощо) і меліорації, основними завданнями яких є в першу чергу покращення грунтово-фізичних умов у відповідності з вимогами сільськогосподарських рослин. Значення фізичних властивостей грунту для його родючості особливо посилюється за умов інтенсивного використання сільськогосподарських земель. Застосування сільськогосподарської техніки підвищеної енергоємності і ваги, поширення площі зрошення, застосування рідких органічних добрив – це ті фактори, які можуть призвести до погіршення фізичного стану орних земель, їх деградації.
Широке розповсюдження факторів деградації обумовлює необхідність контролю агрофізичних показників нарівні з агрохімічними. Зважаючи на те, що агрофізичне обстеження має бути проведено за спрощеною методикою, показники для контролю вибрані за принципом "найбільш інформативні з найбільш значущих". Тобто, серед показників найбільш значущих для оцінки агрофізичного стану грунтів вибрано ті, визначення яких забезпечить можливість найбільш раціональної інтерпретації інформації в поєднанні з результатами агрохімічного та інших видів обстежень. При агрофізичному обстеженні орних земель рекомендується визначати показники структурного стану та щільності складення грунту.
Екологічне значення структурного стану грунту (склад агрегатів певної форми, розміру та стійкості) може бути визначено в різних аспектах:
• грунтовий аспект – структура несе відповідальність за збереження самого грунтового тіла при дії на нього факторів ерозії (води і вітру), а також на рівні з іншими фізичними властивостями відповідає за створення фізичних умов для протікання внутрішніх грунтових процесів;
• біологічний аспект – структура зумовлює забезпеченість рослин, мікроорганізмів і грунтової фауни водою та повітрям, температурний та газовий режим, фізичні умови розвитку кореневих систем рослин і міграції живих організмів.
До показників, що характеризують структурний стан грунту відносять такі:
• вміст структурних фракцій різного розміру від 10 до 0,25 мм %;
• вміст водотривких агрегатів за розміром >1 мм і >0,25 мм %. Серед перелічених показників найбільш стабільним вважається вміст водотривких агрегатів. Цей показник найменше схильний до динаміки як в межах одного сезону, так і за роками. Параметри водотривкості грунту слабо піддаються впливу агрофону чи випадкових факторів, таких як несвоєчасно проведений обробіток грунту, ущільнення механізмами тощо. Зміна параметрів водотривкості відображає, як правило, зміни в процесі агрегатоутворення даного грунту, який пов'язаний з глибинними грунтовими процесами. При цьому найбільш чутливим є показник вмісту водотривких агрегатів >1 мм, за допомогою якого, наприклад, завжди вдається показати позитивну дію на грунт гною, багаторічних трав або інших засобів для покращення структури грунту, навіть у той час, коли показник вмісту водотривких агрегатів >0,25 мм ще "не працює".
Серед показників, які визначають складення грунту, інтегральними є щільність або об'ємна маса, під якою розуміють масу грунту певного об'єму в непорушеному стані. Об'ємна маса залежить від гранулометричного складу, кількості органічних речовин і структурного стану грунту. Але в свою чергу об'ємна маса впливає майже на всі фізичні характеристики грунту – водопроникність, вологоємність, теплопровідність, забезпеченість повітрям тощо. Крім того, щільність грунту має тісний зворотній зв'язок з урожайністю рослин, що найбільш помітно в посушливих умовах.
Масштаб або вибір репрезентативних ділянок – це найважливіший аспект методики агрофізичного обстеження, при обгрунтуванні якого слід враховувати тип грунту, його підтип, гранулометричний склад і ступінь еродованості (Патика В.П., Тараріко О.Г., 2002). Таким чином, для проведення агрофізичного обстеження господарства або іншої територіальної одиниці треба, спираючись на структуру грунтового покриву (результат крупномасштабного ґрунтового обстеження), виділити основні типи та підтипи орних грунтів та їх різновиди за гранулометричним складом. Після цього, проаналізувавши за картою ступінь фактичної еродованості території, слід визначити кількість об'єктів для обстеження.
- Наприклад, номенклатурний список грунтів господарства включає (серед загальної кількості) 5 грунтових одиниць (підтипів), на яких в основному розміщено орні землі. Серед них є 3 грунтові одиниці, кожна з яких за гранулометричним складом має два різновиди. Отже, кількість об'єктів становить: 2+6=8. Але 4 грунтові одиниці мають крім того середній і 2 – сильний ступінь еродованості, і це означає, що кількість об'єктів спостереження збільшується ще на 6 одиниць. Всього для цього господарства маємо 14 об'єктів.
За прийнятою методикою агрофізичне обстеження включає визначення щільності складення грунту в шарах 0-10; 15-25; 30-40 см та аналіз структурного складу і водотривкості агрегатів у зразках грунту з тих самих глибин. Повторність визначення: щільність складення – по чотири вимірювання (4 кільця за методом Качинського) на кожній глибині, структура – два зразки грунту з кожної глибини; визначення водотривкості агрегатів визначається в 4-х наважках з кожної глибини. Щільність складення ґрунту доцільно визначати за методом ріжучого кільця Качинського (об'єм циліндра 100 см3), а структурно-агрегатний склад – за Савіновим (Вадюніна А.Ф., Корчагіна З.А., 1986). Ці методи широко апробовані в практиці наукових досліджень та Грунтових обстежень. Кращі строки обстежень: червень-липень, до початку збирання врожаю зернових культур.
Періодичність агрофізичного обстеження встановлюється з урахуванням можливого впливу на фізичний стан грунтів таких факторів:
• кількість мінеральних добрив;
• маса (вага) сільськогосподарської техніки і інтенсивність її використання;
• частка просапних культур в структурі посівних площ господарства;
• наявність зрошувальних систем;
• періодичність і норми внесення органічних добрив.
Орієнтовна періодичність обстеження складає:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оцінка і прогноз якості земель» автора Барвінський А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Агрофізичні параметри родючості земель та їх оцінка“ на сторінці 1. Приємного читання.
