Водний фонд і водні ресурси
Розвиток промисловості, сільського господарства, прискорені темпи житлово-комунального будівництва у другій половині XX століття у нашій державі зумовили підвищення значення водних ресурсів для народногосподарського комплексу, що призвело до створення галузі водного господарства. Головне завдання галузі – планомірне забезпечення населення та галузей економіки водою у необхідній кількості та відповідної якості. Основні підгалузі (компоненти) водогосподарського комплексу – це водопостачання населених пунктів, промисловості, сільськогосподарського виробництва, зрошення земель та обводнення посушливих районів, гідроенергетика, водний транспорт, рибне господарство і рекреація, їх об'єднує споживання або використання водних ресурсів.
Для виконання цих завдань водне господарство має такі основні об'єкти:
• дев'ять великих, 81 середня та 63 тис. малих річок загальною довжиною понад 373 тис. км;
• 1157 водойм з площею водного дзеркала 9,86 тис. км2 і загальним об'ємом 55,3 км3;
• підземні води питної якості з прогнозними запасами 20,9 млрд, м3;
• сім великих магістральних каналів загальною довжиною 1192 км та 10 великих водогонів, по яких щороку в маловодні райони подається понад 22 млрд, м3 води;
• понад 110 тис. свердловин, які щороку постачають майже 5 млрд, м3 підземних вод, в основному для питних і побутових потреб населення;
• понад 105 великих водозаборів з водоводами для водопостачання обласних міст і промислових центрів;
• 25 великих міжобласних зрошувальних систем, що забезпечують полив понад 2,5 млн.га посушливих земель, водопостачання населення, промисловості та сільського господарства;
• понад 37 великих міжобласних осушувальних систем, що забезпечують необхідний водно-повітряний режим на площі понад 3 млн.га та широко використовуються для рибництва;
• понад 2000 км захисних дамб із гідротехнічними спорудами, дренажними системами, насосними станціями, що захищають територію близько 1 млн. га.
За рівнем зарегульованості річкового стоку, використання водних ресурсів для потреб населення, промисловості та сільського господарства Україна посідає перші місця серед європейських країн (А.В. Яцик, 2003).
Водні ресурси України складаються з річкового стоку і прісних підземних вод. Солоні води морів та підземних глибоких горизонтів мають поки що невелике значення для водопостачання галузей економіки.
Річкові водні ресурси поділяють на дві нерівноцінні, різні за походженням частини: підземну й поверхневу. Перша постійна, стабільна і тому, як правило, не вимагає регулювання. Разом з тим, вона в цілому характеризує відновлювані запаси підземних вод зони активного водообміну. Підземні води, що містяться нижче рівня дренування річками, беруть незначну участь у сучасному кругообігу води, мають застійний характер і тому найчастіше мінералізовані, іноді сильно. Поверхнева частина річкового стоку дуже мінлива і для використання, як правило, потребує регулювання.
Вода є одним із найважливіших компонентів біосфери, основою життя на Землі; від її нестачі чи надлишку гинуть люди і навіть цілі народи та цивілізації. У наш час гідрологічні, гідрометеорологічні, гідрохімічні, гідрогеологічні, гідробіологічні та інші процеси, в яких бере участь вода, змінюються під впливом діяльності людини. Одним з основних видів антропогенного впливу на стан і режим водних ресурсів та водних об'єктів є характер землеробства на водозбірних площах, регулювання стоку, промислове, сільськогосподарське та комунальне водопостачання. Збільшуються об'єми стічних вод і маса забруднюючих речовин у них.
Успіхи землеробства, застосування мінеральних добрив, хімічних засобів боротьби з шкідниками сільськогосподарських культур та бур'янами, застосування потужних машин, велика частка просапних культур, іншими словами, привнесення енергії (все вищенаведене можна перерахувати в одиниці енергії) мало на меті збільшення врожаїв. Але це збільшення не пропорційне внесеній енергії, а після деякої межі зі збільшенням останньої відбувається різке падіння врожайності, погіршення родючості грунту, розпад екосистем не лише сільськогосподарського поля, а й екосистем, взаємопов'язаних із територією водних об'єктів тощо. Великі масштаби забруднення грунтових і поверхневих вод нітратами, пестицидами, важкими металами (як домішками мінеральних добрив) та тваринницькими стоками.
Згадані проблеми, пов'язані з водними ресурсами, характерні також і для України, де вже виявляються всі ознаки екологічної кризи, зумовлені, насамперед, станом водних ресурсів (А.В. Яцик, 2003).
Як уже зазначалось, водні ресурси України складаються із стоку річок і прісних підземних вод. Місцевий, тобто той, що утворюється в межах країни, річковий стік у середній за водністю рік становить 52.4 км3. З урахуванням притоку із суміжних країн середній багаторічний річковий стік сягає 87,1 км3. При врахуванні стоку Дунаю по Кілійському рукаву ця величина зростає до 209,8 км3. Запаси (прогнозні) підземних вод в Україні оцінено в 21 км3/рік, або 57.4 млн. м3/добу, з них гідравлічно не зв'язаних з річковим стоком – лише 7 км3/рік (19 млн. м3/добу). Величини водних ресурсів річкового стоку України в маловодні та дуже маловодні роки і ресурси підземних вод, що гідравлічно не зв'язані з річковим стоком, наведено в таблиці 5.1. З розрахунку на 1 км2 площі середній багаторічний місцевий стік України становить 86,8 тис. м3/рік, а з розрахунку на одного жителя – близько 1 тис. м3/рік.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оцінка і прогноз якості земель» автора Барвінський А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЗЕМЛІ ВОДНОГО ФОНДУ, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОЦІНКА ЯКОСТІ“ на сторінці 1. Приємного читання.
