Вплив ерозії на стан сільськогосподарських угідь та прогноз їх якості
Критерії і показники оцінки ерозійних процесів
Водна ерозія
Кількісна оцінка водної ерозії передбачає дві системи критеріїв:
• 1) за фактичною еродованістю грунтового покриву;
• 2) за потенційною небезпекою ерозії при певному рівні імовірності дії факторів ерозії (світовий досвід організації протиерозійного захисту вказує на те, що достатнім є розрахунок на 10%-ву забезпеченість).
Карти прояву і небезпеки ерозії та дефляції грунтів виконані на замовлення Держкомзему України колективом науковців ННЦ "ІГА ім. О.Н. Соколовського" НААН України за методикою і науковим керівництвом академіка С.Ю. Булигіна (2001) (рис. 1-10 додатків до розділу 4).
Кількісна інформація щодо фактичної еродованості має статус офіційної. Вперше системні дані щодо еродованості грунтів України одержані після крупномасштабного грунтового обстеження в 1957- 1961 роках. На підставі цих матеріалів колектив науковців під керівництвом професора К.Л. Холупяка опрацював карту еродованості грунтів України. Після створення Державного Комітету по земельним ресурсам відомості про еродованість ґрунтів в офіційних звітах подавалися цією установою. Тобто одержати такі дані можна без істотних ускладнень, але при їх використанні необхідно мати на увазі, що ця інформація може не завжди бути об'єктивною. Еродовані ґрунти північних схилів можуть діагностуватися як повнопрофільні, а короткопрофільні нееродовані грунти південних схилів як еродовані. Такі грубі помилки витікають з методики діагностики ступеня еродованості схилових грунтів шляхом порівняння їх потужності з гілакорним аналогом (контролем), яка застосовувалася при крупномасштабному грунтовому картографуванні і при проведенні ґрунтових коригувань. Тому, не дивлячись на офіційний характер даних щодо еродованості грунтів, вони не можуть вважатися цілком достовірними. Вимоги до об'єктивності інформації щодо еродованості грунтового покриву для цілей безпосереднього проектування протиерозійного упорядкування певної території значно підвищуються.
Необхідно мати коректні дані щодо фактичного розвитку ерозії на конкретній території. Застосування методики визначення ступеня еродованості грунтів, про яку вище йшла мова, просто не допустимо. Цілком імовірна подвійна помилка: будуть захищатися нееродовані малорозвинені низькопродуктивні грунти, а найбільш цінні, вже фактично в значній мірі еродовані грунти, будуть ще більш інтенсивно використовуватися без достатнього протиерозійного захисту. Тому необхідна принципово нова методика обстеження території, яку передбачається протиерозійно упорядковувати. Ця робота повинна виконуватися на передпроектній стадії. Певні перспективи надає застосування методики, яка базується на визначенні теоретичного розрахункового аналога (контролю) нееродованого ґрунту для будь-якої точки в ландшафті (Булигін С.Ю., 2005). Кількісними параметрами, які залучені до моделі, є експозиція (азимут), ухил (градуси), гранулометричний склад (вміст фізичної глини, %), материнська порода (вміст неагрегованих елементарних грунтових часток або ефективна поверхня, г/м2).
Математична статистика, яка є основним робочим засобом, дозволяє визначити діапазон вірогідності розбіжностей між фактичною потужністю ґрунту та її розрахунковим значенням. Якщо розбіжності виходять за межі цього діапазону, є підстави для висновку про наявність у грунті еродованості чи намивання. При цьому чітко визначається шар, що ерозійно втрачений чи делювіально намитий.
Помилки щодо еродованості грунтів зменшуються у , разі використання показників середньорічних втрат грунту, які визначаються методом порівняльною аналізу ґрунтових карт території, одержаних за певний проміжок часу. Тому показники ерозійних втрат ґрунту є більш коректними для діагностування ступеня еродованості ґрунтів, якщо початок сільськогосподарського використання певної території і перша ґрунтова карта збігаються у часі. Показники середньорічних ерозійних втрат ґрунту можуть бути обчислені на підставі математичної моделі ерозії, але вони будуть мати меншу точність. Довготермінові гідрологічні спостереження в умовах стаціонарних водобалансових станцій, обліки водозбірного стоку і польові експедиційні тимчасові заміри дозволили досить ретельно визначити імовірні рівні поверхневого стоку. Для європейської частини колишнього Радянського Союзу опрацьована серія відповідних карт.
Найбільш доцільно використовувати значення потенційного поверхневого стоку (ПС) 10%-вого рівня імовірності перевищення діагностичного стоку над розрахунковим. Значення ПС має самостійну інформаційну цінність і використовується для обчислення показника прояву ерозії грунтів (ППЕГ). який характеризує виконану роботу поверхневого стоку. Коефіцієнт еродованості ґрунтового покриву обчислюється як середньозважена величина для кожного ґрунту на підставі коефіцієнтів:
• нееродований – 1;
• слабоеродований – 1,2;
• середньоеродований – 1,4;
• сильноеродований – 1,6.
Вони вказують на відповідне зниження родючост і у порівнянні з повнопрофільним ґрунтом. Коефіцієнт еродованості разом з даними розподілу еродованих ґрунтів за градаціями ступеня еродованості можна використати як важливі якісні характеристики грунтового покриву.
Таким чином, інформація щодо фактичної еродованості грунтів с необхідною, але не достатньою умовою ні для наукового обгрунтування стратегії охорони ґрунтів від ерозії (розробити Генерального плану протиерозійних заходів, Національної програми охорони грунтів і взагалі інвестиційної ґрунтоохоронної політики), ні для конструювання протиерозійного захисту на певній території. Така інформація може бути прийнята лише у якості однієї осі системи координат алгоритму протиерозійного захисту.
Друга вісь – це кількісна оцінка потенційної ерозійної небезпеки. Така оцінка можлива за наявності характеристик природних факторів ерозії. Теоретичною підставою обчислення потенційної ерозійної небезпеки є припущення про те, що єдиною причиною сучасної ерозії є діяльність людини, а природні фактори ерозії (обставини) – лише її передумови. Норматив прояву ерозії повинен дорівнювати швидкості грунтоутворювального процесу. Тобто, є якийсь максимум, вище якого ерозійні втрати в конкретній точці простору і часі бути не можуть. Достатнім рівнем прийнято вважати, як вже згадувалось, 10%-ву забезпеченість. В такому випадку розрахункове значення потенційного річного змиву грунту 10%-ої забезпеченості є необхідним показником потенційної небезпеки ерозії. Проте на грунтах різної вихідної потужності профілю однакові ерозійні втрати грунту приведуть до різних наслідків.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оцінка і прогноз якості земель» автора Барвінський А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ТРАНСФОРМАЦІЯ ЯКОСТІ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ПІД ВПЛИВОМ ДЕГРАДАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ“ на сторінці 1. Приємного читання.
