Агроекологічна класифікація земель

Оцінка і прогноз якості земель

Деякі землі VI класу можуть бути використані під поширені сільськогосподарські культури при впровадженні інтенсивної агротехніки. Частина із них пристосовані також до специфічних садових культур. Залежно від властивостей Грунтів і місцевого клімату ці землі можуть бути придатними або малопридатними для лісів.

Клас VII. Землі мають значні обмеження, непридатні для обробітку, що дуже зменшує їхню придатність для використання під випас, ліси та заповідники.

Фізичний стан земель указаного класу робить непрактичним застосування таких заходів щодо поліпшення пасовищ, як висівання трав, вапнування, внесення добрив і регулювання водного режиму за допомогою контурних борозен, канав, водовідводів тощо. Обмеження суттєвіші, ніж на землях VI класу внаслідок одного або більше лімітуючих факторів, які не можуть бути нейтралізовані, наприклад, крутий схил, ерозія, малопотужний шар ґрунту, каміння, вологий грунт, засолення чи солонцюватість, несприятливий клімат або інші обмеження, які роблять землі непридатними для поширених сільськогосподарських культур.

Залежно від ґрунтових властивостей та місцевого клімату землі зазначеного класу можуть бути добре- або малопридатними для лісів. Вони непридатні для будь-якої з найпоширеніших сільськогосподарських культур; у рідких випадках ці землі можна використовувати під специфічні культури при нетрадиційній агротехніці. Деякі ділянки земель VII класу можуть потребувати грунтозахисних посівів і лісонасаджень для запобігання збиткам на сусідніх землях.

Клас VIII. Ґрунти і рельєф земель цього класу мають обмеження, які перешкоджають їх використанню для комерційного рослинництва й зменшують використання для рекреації, заповідників, водозабезпечення або з естетичною метою. Від таких земель не можна чекати, що вони негайно принесуть значний прибуток від культур, трав чи дерев, хоч можлива вигода від використання дикої природи, охорони водозаборів і рекреації. Обмеження, які неможливо усунути, можуть бути наслідком розвитку ерозії або існування ерозійної небезпеки, суворого клімату, вологого грунту, наявності каміння, низької вологоємності, засолення та солонцюватості.

До VIII класу віднесено неродючі землі (бедленди), скельні виходи, піщані пляжі, річкові наноси, гірськорудні відвали та інші поверхні, майже позбавлені рослинності. Для покриття цих земель рослинністю може виникнути потреба у проведенні землевпорядних заходів із тим, щоб захистити інші, цінніші, землі, для регулювання водного режиму, збереження природи чи з естетичних причин.

Наступним таксономічним ступенем в американській класифікації придатності земель є підкласи землепридатності, які характеризують природу основного лімітуючого фактора.

Підклас Е об'єднує землі, де існує ерозійна небезпека або спостерігається еродованість грунту, що можуть суттєво обмежувати використання земель для тих чи інших цілей. Чітких критеріїв для визначення ступеня прояву ерозії не розроблено, і спеціалісти виділяють цей підклас, виходячи із власного досвіду.

Підклас W об'єднує землі з надлишковим зволоженням. Перезволоження може спричинятися недостатнім дренуванням грунтів, високим стоянням дзеркала грунтових вод, паводками, повільним проникненням вологи, підтопленням унаслідок поверхневого стоку з ділянок, розміщених вище по схилу. Для кожного класу землі цього підкласу виділяють тільки після оцінки можливості їх використання та після проведення меліоративних заходів. Проте навіть після дренажних робіт такі землі, як правило, не можна відносити до І класу. Якщо осушення не можна провести силами тільки фермерського господарства, то ділянку землі відносять до класу землепридатності відповідно до рівня існуючих обмежень.

Підклас S об'єднує грунти, потужність кореневмісного шару яких обмежена щільними підстилаючими породами. Прийняті такі межі потужності кореневмісного шару грунтів як лімітуючого фактора для орних земель I-ІV класів: І – понад 91,4 см; II – 50,8-91,4; III – 25,4-50,8; IV – менше 25,4 см.

Підклас С об'єднує землі, що знаходяться під впливом несприятливих кліматичних факторів. У північних і гірських районах СІЛА лімітуючими факторами є низькі температури та короткий вегетаційний період. В районах аридного або семиаридного клімату обмеженням стає недостатнє зволоження. Аридні землі можна класифікувати як придатні для землеробства тільки при зрошенні.

Після короткого опису класифікації придатності земель Міністерства сільського господарства США необхідно відмітити основні принципи та допущення, які були покладені розробниками в її основу. Звичайна грунтова класифікація заснована безпосередньо на грунтових показниках. На відміну від неї, класифікація придатності земель є інтерпретаційною й базується на дії комбінацій кліматичних і постійних грунтових факторів, показники яких характеризують небезпеку шкоди для грунтів, на обмеженнях при використанні земель, продуктивності та агротехнічних вимогах. Постійними властивостями й характеристиками грунтів вважали крутість схилу, гранулометричний склад і потужність грушу, еродованість, проникність, водозатримну здатність, тип глинистих мінералів та багато інших аналогічних ознак.

Землі в межах одного класу землепридатності однакові тільки відносно ступеня обмеження при використанні їх із сільськогосподарською метою або відносно ступеня небезпеки для земель при даному використанні. Кожен клас включає багато грунтових відмін, але до ряду грунтів у межах кожного класу застосовують різні підходи до агротехніки. На рівні класу не можуть бути зроблені переконливі висновки щодо певних видів сільськогосподарських культур або інших господарських потреб.

Сприятливе співвідношення виходу продукції та витрат – один із критеріїв, які застосовують для віднесення земель до класу, придатного для землеробства, випасу або лісогосподарського використання, але встановлення глибокого зв'язку між класами і відношенням "прибуток – витрати" не передбачали й не проводили. Класифікація землепридатності не є бонітуванням продуктивності для окремих культур. Оцінки врожайності розробляють для певних грунтів і включають у грунтові довідники та звіти про зйомку грунтів. Сприятливе співвідношення "прибуток – витрати" встановлювали на основі тривалих економічних тенденцій для середніх ферм та фермерів, що використовують методи ведення господарства на дуже високому рівні. Це співвідношення не може бути застосованим для окремих ферм і фермерів, але його використовують до великих територій.

Класи землепридатності I-1V різняться між собою сукупним ступенем обмежень чи можливих стихійних лих, які можуть завдати шкоди землям і впливають на вимоги до способів ведення господарства при тривалому й безперервному використанні їх у землеробстві. Тим більше, що відмінностей в агротехніці може бути більше між двома грунтами у межах одного класу, ніж між двома грунтами із різних класів, тобто клас землепридатності ще не визначає характеру рекомендованих заходів.

Поверхневі води або надлишкове зволоження грунтів, водний дефіцит для вирощування відповідних культур, кам'янистість, вміст розчинних солей і (або) обмінного натрію, небезпеку затоплення не вважають постійними лімітуючими факторами, якщо їхню дію можна нейтралізувати. Меліорація можлива, якщо характеристики та якість грунту дають змогу усунути обмеження, що нині економічно доцільно зробити для великих площ.

Землі, які можна поліпшити за допомогою осушення, зрошення, очищення від каміння, виведення розчинних солей і надлишкового обмінного натрію чи за допомогою захисту від затоплення, класифікують відповідно до постійних обмежень, впроваджуваних для їх використання, з урахуванням можливої небезпеки втрат після того, як проведено меліоративні заходи. Відмінності в початкових витратах не впливають на класифікацію. Те, що деякі перезволожені землі знаходяться у класах II, III і IV, ще не передбачає, що вони повинні осушуватися. Це тільки відображає ступінь ризику або постійного обмеження при їх використанні й навіть якщо вони дреновані належним чином. Якщо неможливо поліпшити землі одним із способів, їх класифікують згідно з існуючими обмеженнями.

Осушені чи зрошувані землі групують відповідно до постійних ґрунтових і кліматичних обмежувальних факторів та ризику, які впливають на їх використання при існуючих системах землеробства чи можливих поліпшеннях.

Належність земель до даного класу придатності в деяких регіонах може бути змінена, коли реалізують великі меліоративні проекти, що надовго змінюють ступінь обмеження або зменшують небезпеку й ризик втрати якості грунтів і сільськогосподарських культур. Прикладами таких проектів можуть бути створення великих дренажних систем, будівництво дамб та зрошувальних систем, збір каміння чи великомасштабне планування території, розчленованої яружною системою. При цьому обліку не підлягають невеликі дамби, тераси й агротехнічні заходи з короткостроковою ефективністю.

Групування земель за придатністю може змінюватися в зв'язку з появою нової інформації про стан ґрунтів та їхньої реакції на агротехнічні заходи. Критеріями групування земель за придатністю є відстань до ринку збуту, стан доріг, розмір і ухил поверхні ділянки, взаємне розташування полів, вміння чи наявні ресурси окремих фермерів тощо. Землі з такими природними обмеженнями, на яких можна вирощувати найпоширеніші культури й збирати врожай тільки вручну, не відносять до I-ІV класів. Ці землі потребують осушення, видалення каміння тощо. Крім того, як можна буде на них використовувати будь-яку техніку. Але це не означає, що механічні засоби не можна використовувати на землях V-VIII класів придатності.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оцінка і прогноз якості земель» автора Барвінський А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Агроекологічна класифікація земель“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Землі сільськогосподарського призначення

  • Землі лісового та природно-заповідного фонду

  • Землі водного фонду

  • Основні напрями поліпшення стану земель

  • ОЦІНКА ОСНОВНИХ ПАРАМЕТРІВ РОДЮЧОСТІ ЗЕМЕЛЬ

  • Агрохімічні параметри родючості земель та їх оцінка

  • Агрофізичні параметри родючості земель та їх оцінка

  • Фізико-хімічні параметри родючості земель та їх оцінка

  • МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ОЦІНКИ І ПРОГНОЗУ ЯКОСТІ ЗЕМЕЛЬ

  • Оцінка якості та паспортизація сільськогосподарських земель з використанням агроекологічного методу

  • Структура і зміст еколого-агрохімічного паспорта

  • Нормативи основних типових ознак еталонного ґрунту

  • Якісна оцінка ґрунтів методом спеціального бонітування

  • Оцінка гумусного стану земель з використанням балансового методу

  • Методика розрахунку балансу гумусу

  • Розрахунок статей надходження гумусу в ґрунт

  • Прогноз вмісту рухомих форм елементів живлення

  • Прогноз запасів продуктивної вологи в ґрунті

  • ТРАНСФОРМАЦІЯ ЯКОСТІ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ПІД ВПЛИВОМ ДЕГРАДАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

  • Вітрова ерозія

  • Протиерозійні заходи

  • Вплив техногенного забруднення на стан сільськогосподарських угідь та прогноз їх якості

  • Радіонуклідне забруднення

  • Заходи щодо поліпшення екологічного стану техногенно забруднених земель

  • Оцінка і прогноз якості земель меліоративного фонду

  • Критерії та показники оцінки агроекологічного стану кислих та засолених земель

  • Заходи щодо покращення агроекологічного стану меліорованих земель

  • ЗЕМЛІ ВОДНОГО ФОНДУ, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОЦІНКА ЯКОСТІ

  • Основні напрями водокористування

  • Якість водних ресурсів і тенденція її зміни

  • Основні напрями поліпшення екологічної ситуації у сфері водокористування

  • ЗЕМЛІ ЛІСОВОГО ФОНДУ, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОЦІНКА ЯКОСТІ

  • Основні напрями використання лісових ресурсів та оцінка їх стану

  • Технології створення захисних лісових насаджень

  • Підвищення якості земель лісового фонду

  • ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ЩОДО ОЦІНКИ ПРИДАТНОСТІ ЗЕМЕЛЬ ДО ВИРОЩУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР

  • Агроекологічна класифікація земель
  • Оптимізація розміщення сільськогосподарських культур і особливості формування сівозмін