Розділ «Яєчний жовток і розкришене яблуко»

Та коли він уже хотів був постукати у двері, Іґраїна схопила його за рукав.

— Стривай, — шепнула вона. — Я хочу зробити їм сюрприз.

Вона поставила кота на підлогу, нечутно натисла на клямку, яка, коли дівчинка поклала на неї руку, лише тихенько зашипіла, і крізь прочинені двері зазирнула до кімнати.

Альберт сидів за великим столом, спершись на нього ліктями. На шестисвічковому свічнику сиділи, погойдуючи хвостиками, чотири його миші, а навколо порожньої тарілки перед Альбертом стояли три чародійні книжки. Руки вони позакладали за спинки — як завжди, коли збиралися завести свій монотонний спів. Іґраїнині батько й мати — шляхетний сер Ламорак і красуня Мелісанда — стурбовано позадирали над краєм стола свої свинячі рильця.

— Яйця й печиво, печиво і яйця! Це ж просто казна-що! — пробурмотів Альберт і так струсонув столом, що книжки понаскакували одна на одну, а котрась навіть упала на тарілку.

Ображено скривившись, вона швиденько підхопилася на ноги, докірливо глипнула на Альберта й розгладили свою першу сторінку. Альберт усього цього навіть не помітив. Він сидів, похмуро втупившись у порожню тарілку.

— Одним-однісіньким замовлянням я примушую стріли Ґільґалада повертати проти нього ж таки! — вигукнув він. — А ось із їжею в мене нічого пристойного не виходить, і край! Просто збожеволіти можна!

Стоячи за порогом, Іґраїна ледве стримувалася, щоб не захихотіти.

— Спробую ще раз, востаннє, — буркнув Альберт. — Увага, книжки, зосередьтеся!

Він підніс догори руки.

Чародійні книжки позаплющували очі й почали тихенько щось наспівувати.

— Сторінка двісті двадцять третя! — прошепотів Альберт.

Книжки зашурхотіли, гортаючи свої сторінки.

— Яблука! — завели вони. — О-о, я-а-аблука-а!.. — виводили в три голоси.

— Червонії яблука, круглі, гарненькі! — вигукнув Альберт.

— Бу-у-улоч-ки-и-и! — солоденькими голосами затягли книжки.

— Рум’янії булочки, теплі, смачненькі! — вигукнув Альберт і, ставши навшпиньки, крутнувся навколо себе.

— Вродіться, вродіться! — співали, як і належало, книжки.

— Вродіться в тарілці й довкіл на столі! — Альберт аж підстрибнув. — А ми поласуємо, як королі!

— Гоп-гоп! — радісно закричали книжки. — Тра-ля-ля, фортисимо, піанісимо!