Розділ «Святковий сніданок на килимі»

Коли Іґраїна на свій десятий день народження розплющила очі, Сізіф, сидячи верхи на ній, промуркотів:

— Щиро вітаю! — І поклав їй на лоба дохлу рибину.

— О, дякую, Сізі! — пробурмотіла ще сонна Іґраїна, хоч подарунок цей викликав у неї неабияку відразу.

— Нема за що, — муркнув кіт. — Сніданок у чарівницькій кімнаті. — І подався геть.

— Нарешті я побачу свій подарунок! — мовила Іґраїна. — Зараз, ось зараз!

Дівчинка так розхвилювалася, що ледве застебнула ґудзики на отій безглуздій сукні. Вона взагалі вдягала сукню лише на день народження, до святкового столу. «Яке щастя, що мій подарунок не обернувся на свиню!» — подумала вона. І, вкрай збуджена, вийшла з кімнати.

На всі дні народження вони снідали в чарівницькій кімнаті, тому що чародійним книжкам кортіло побачити, як розгортають подарунок.

Іґраїна ці книжки любила. Щоправда, вони були надто високої думки про себе і своє мистецтво чарувати й вимагали, щоб щосереди й щосуботи з них змітали пил. Але поводились здебільшого досить мило, до того ж уміли начаровувати справді чудові речі. Звичайно, робили вони це з допомогою досвідченого чарівника, який мав потрібні приварки й примішки, навчився читати таємничі написи на їхніх сторінках і склав щонайменше сьомий чарівницький іспит. Кілька років тому один Іґраїнин двоюрідний дід, коли спробував скористатися цими книжками, а склав лише третій іспит, просто луснув.

Коли дівчинка прочинила двері до чарівницької кімнати, всі одне поперед одного загукали:

— Щи-иро віта-аємо-о-о, Іґраї-іно!

Альберт був у золотистому чарівницькому плащі, а своїм сірим мишам він чарами поцяткував хутро. Сізіф раз у раз позирав у їхній бік голодним поглядом, однак зі страху перед Альбертом навіть не спробував бодай одній надкусити хвоста. Сер Ламорак і красуня Мелісанда прикрасили свої свинячі шиї намистом із льодяників у вигляді сердечок, а співучі книжки сиділи на полицях, посипали згори Іґраїну паперовими пелюстками й пронизливими голосами весело виспівували:

З днем народження вітаємо,

щастя, радощів бажаємо!

Розпакуй дарунок, ми-ила,

нам чекати вже несила!

— Дякую! — пролепетала, затинаючись, Іґраїна. — Щиро вам дякую, книжечки!

З нагоди дня народження на килимі накрили чудовий святковий сніданок: торт, пиріжки, вафлі, ковбаски, а окремо для Сізіфа — котячий пиріг.

— Мені шкода, золотко, — промовив сер Ламорак, підходячи видрібцем на своїх рожевих свинячих ногах до доньки. — Свиням незручно сидіти на стільцях. Сьогодні вранці ми з мамою спробували сісти, але в нас нічого не вийшло. Тим-то цього року снідати доведеться на килимі.

— О, та воно й так зручно, — відповіла Іґраїна й стала навколішки на підлогу.