TextBook Вперше за увесь час шукачка по-справжньому злякалася — знала, що так і буде. А я зітхнула полегшено: з моєю родиною, з цим людським гніздечком нічого не станеться. Я таки мала рацію. Їм нічого не загрожує. Але мені й далі було прикро за себе.
У мене не залишилося запитань до шукачки. Коли я піду, вона помре. Чи дочекаються люди, поки я відійду подалі, щоб не чути пострілу? Чи це взагалі можливо в печерах із такою луною?
Я втупилася в шукаччине водночас люте і перелякане обличчя й усвідомила, як я її ненавиджу. Як не хотіла б я бачити це обличчя до кінця своїх життів.
Але саме сила моєї ненависті не дозволяла їй померти.
— Я не знаю, як вас урятувати, — прошепотіла я зовсім тихо — ніхто з людей не почує. Ну чому мені здавалося, що я брешу? — Нічого не можу вдіяти.
— Чому б це тобі мене рятувати? Ти така ж, як вони!
Але в її очах з’явився промінчик надії. Джеб мав рацію. Все це нахваляння — оці її погрози… їй таки хотілося жити.
Я кивнула на її обвинувачення — трішки неуважливо, адже в цей час швидко міркувала.
— Але все-таки це я… — пробурмотіла я. — І я не хочу… я не хочу…
Як завершити це речення? Я не хочу… щоб шукачка померла? Ні. Це неправда.
Я не хочу… ненавидіти шукачку? Ненавидіти так, що аж зичити їй смерті? Не хочу, щоб вона померла в той час, як я її ненавиджу. Бо так вона помре фактично через мою ненависть.
Якби я насправді не бажала їй смерті, чи знайшла б я спосіб її врятувати? Невже я не можу знайти виходу саме через ненависть? Невже смерть шукачки залишиться на моєму сумлінні?
«Ти з глузду з’їхала?» — запротестувала Мелані.
Вона вбила мого друга, просто застрелила його в пустелі, розбила серце Лілі. Вона становить загрозу для моєї родини. І доки вона живе, доти становитиме для них небезпеку. Для Іяна, Джеймі та Джареда. Вона зробить усе можливе, щоб побачити їх усіх мертвими.
«Саме так», — такі думки Мелані схвалювала.
«Але якщо вона помре, а я навіть не спробую її врятувати… то хто я після цього?»
«Вандо, міркуй тверезо. Це війна. На чиєму ти боці?»
«Ти знаєш відповідь».
«Знаю. І ти знаєш, хто ти, Вандо».
«Але… а якщо я зможу зробити і те, і те? Врятувати шукачці життя й водночас не піддати нікого небезпеці?»
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Господиня» автора Стефені Маєр на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 49 Допит“ на сторінці 8. Приємного читання.