TextBook Крізь щілини в стелі лилося полуденне сонце, і я вперше роздивилася Іянову кімнату. Не така світла й висока, як кімната Джеймі та Джареда, зате пропорційніша. Округла — майже така сама, як моя нора, тільки вдесятеро більша. На долівці лежали два однакові матраци, між ними лишався вузький прохід. Біля стіни стояла невисока дерев’яна шафа; ліворуч на ній виднілася купка одягу, дві книжки й колода гральних карт. Праворуч було порожньо, але судячи зі слідів на поросі, нещодавно там щось таки стояло.
Іян обережно опустив мене на матрац, дбайливо вклав хвору ногу й підбив під головою подушку. Джаред стояв у проході, обличчям до коридору.
— Так добре? — запитав мене Іян.
— Добре.
— У тебе втомлений вигляд.
— Не розумію чому — останнім часом я нічого не робила, тільки спала.
— Твоєму тілу потрібен сон, щоб зцілитися.
Я кивнула. Не варто заперечувати той факт, що повіки злипаються.
— Пізніше я принесу тобі поїсти — ні про що не хвилюйся.
— Дякую. Іяне?
— Так?
— Це твоя кімната, — пробурмотіла я. — І звісно, ти спатимеш тут.
— А ти не проти?
— З якого дива?
— Мабуть, це не така вже й погана ідея. Так я зможу повсякчас за тобою наглядати. Спи.
— Гаразд.
Очі мої вже самі заплющилися. Іян ніжно поплескав мене по руці, а тоді я почула, як він підвівся. За кілька секунд дерев’яні дверцята тихо стукнули об камінь.
«І що це ти робиш?» — з притиском запитала Мелані.
«Що? Що я такс зробила?»
«Вандо, ти… ти зовсім як людина. Ти повинна усвідомлювати, як розтлумачить Іян твоє запрошення».
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Господиня» автора Стефені Маєр на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 37 Бажання“ на сторінці 5. Приємного читання.