Розділ 25 Схиляння

— Всі скоро звикнуть.

— Док чіплятиметься щоразу, як я зайду на кухню, так?

Джеймі ніяково кивнув.

— Або Іян. Або Джеб.

— Або ти.

— Нам усім цікаво.

Я зітхнула й перевернулася на живіт.

— Невже Джеб завжди домагається свого?

Джеймі трохи подумав, а потім кивнув.

— Здебільшого, так.

Я відкусила від балабуха щедрий кусень і, прожувавши, сказала:

— Відсьогодні я їстиму в кімнаті.

— Завтра Іян почне тебе розпитувати, коли ти сапатимеш шпинат. Джеб його не змушує — він сам хоче.

— Чудово.

— А ти непогано іронізуєш. Я думав, що паразити — тобто душі — не люблять негативних емоцій. Сам лише позитив.

— Тут ми швидко вчимося, хлопче.

Джеймі засміявся і торкнувся моєї руки.

— Тобі тут не так уже й погано? Ти ж не почуваєшся нещасною, правда?

У його великих шоколадних очах бриніла тривога.

Я притиснула його долоню до свого обличчя.