Розділ «18»

— Ні, маленький. Ми завжди можемо молитися за все, що любимо. Та я боюся… Хитрик дуже хворий.

— Мамо, невже ви думаєте, що він помре?

Хитрик помер наступного ранку. Уперше у світ Джема ввійшла смерть. Жоден із нас не може забути, що пережив, коли бачив, як умирає дорога серцю істота — навіть коли це «всього лише собача». Ніхто в сумнім і заплаканім Інглсайді не проказав цих слів, навіть Сьюзен, яка витерла розчервонілий ніс і зітхнула:

— Ніколи я так не прив’язувалась до собаки… і не прив’яжуся ніколи. Надто вже це болить.

Сьюзен не знала вірша Кіплінга про те, як боляче «душу терзає любов до пса»[14], та якби знала, погодилась би, попри своє зневажливе ставлення до поезії, що вряди-годи й поети можуть висловити добру думку.

Увечері Джему стало ще тяжче. Мами з татом не було вдома, Волтер, наплакавшись, заснув, і він лишився сам. Навіть маленького цуценяти не було поряд. Лагідні карі очі, що так довірливо зверталися до нього, оскліли під дотиком смерті.

— Дорогий Боже, — молився Джем, — будь ласка, подбай про мого песика, який помер нині. Ти впізнаєш його — у нього чорні вушка. Хай він не сумує за мною.

Джем сховався під ковдрою, щоби притлумити ридання. Він задмухне свічку, у вікно до нього зазиратиме темна ніч, але Хитрика не буде. Настане холодний зимовий ранок, але Хитрика не буде. Дні й роки минатимуть один за одним, але Хитрика не буде. Джем не міг цього знести.

Ніжна рука прослизнула до нього, і він опинився в теплих міцних обіймах. О, у світі ще лишилася любов, навіть коли Хитрика більше немає!

— Мамо, це завжди буде так боляче?

— Не завжди, — Енн не сказала йому, що колись він забуде, що Хитрик перетвориться для нього лише на приємний спогад. — Не завжди, маленький. Це минеться — як тоді, коли ти поранив руку, хоча спершу вона дуже боліла.

— Тато сказав, що купить мені іншого песика. Але я можу відмовитися, правда? Я не хочу іншого, мамо… і не захочу ніколи.

— Я знаю, синку.

Мама знала все. Ні в кого не було такої мами. Він захотів зробити щось для неї… і збагнув, що саме він зробить. Він купить їй намисто з перлів у крамниці пана Картера Флегга. Джем чув, як одного разу вона сказала, що хоче мати намисто з перлів, а тато відповів:

— Коли наш корабель стане на якір, я куплю тобі намисто, моя дівчинко.

Отже, слід було обміркувати, як здобути потрібну суму. Йому давали кишенькові гроші, та їх він витрачав на придбання найнеобхіднішого, і намистам із перлів не було місця в його скромному бюджеті. До того ж, він хотів заробити гроші на купівлю намиста сам. Тоді це буде справжній подарунок. Мамин день народження в березні — залишається тільки шість тижнів. А намисто коштує п’ятдесят центів!