Розділ «Драконоловець»

— Лягай! — наказав князь. «Тільки б не дати відчути мій страх.» — Лягай, лягай, лягай!

Квентин крутнув батогом навколо себе і щосили ляснув драконові по писку. Візеріон засичав.

А тоді його вдарив гарячий вітер, і він почув ляскіт шкірястих крил, і повітря наповнилося попелом та жаринами. Від обпеченої, чорної цегли лунко відбилося страшенне ревіння, і друзі його заволали щодуху, наче драконові в лад. Геріс вигукував Квентинове ім’я, знову і знову, а здоровило горлав на всю міць легенів:

— Позаду тебе, позаду, позаду!

Квентин обернувся і несамохіть підкинув руку до обличчя — затулитися від пашіння розпаленого горнила. «Раегал, — нагадав він собі, — зеленого звуть Раегал.»

Здійнявши батога, Квентин побачив, що той палає від кінця до пужална. І його власна рука теж. І решта його самого. Він горів вогнем з голови до п’ят.

«Ой леле» — подумав Квентин. А потім почув власний вереск.