TextBook Слова різали, мов ножі. «Що ти знаєш про моє серце, жрице? Що ти знаєш про мою сестру?»
Мелісандра, здавалося, звеселилася, наче від дотепного жарту.
— І як її звуть — ту сестру, якої ти не маєш?
— Ар’я. — Голос його був хрипкий. — Насправді вона зведена сестра, бо…
— …бо сам ти вродився байстрюком. Я не забула. Я бачила твою сестру в моєму вогні. Бачила її втечу від шлюбу, до якого її змушують. Вона тікала сюди, до тебе. Дівчинка у сірому на коні, що помирав. Я бачила її ясно, як день. Цього ще не сталося, але станеться. — Мелісандра подивилася на Привида. — Можна мені торкнутися твого… вовка?
Джонові стало незатишно.
— Краще не треба.
— Він мені не зашкодить. Ти звеш його Привидом, так?
— Так, але…
— Привиде! — проспівала Мелісандра вовче ім’я, наче пісню.
Вовк потрусив до неї, сторожко обійшов колом, принюхався. Коли вона простягла руку, обнюхав і її, потім тицьнувся носом у пальці.
Джон видихнув хмарку пари.
— Він не завжди такий…
— …привітний? Він теж прагне тепла, як усі. Бо й сам — живе тепло.
Очі її палали у темряві двома червоними зірками. На шиї виблискував рубін, наче третє око, яскравіше за інші два. Джон колись бачив, як очі Привида червоніють так само — коли спіймають світло.
— Привиде! — покликав він. — До мене!
Лютововк зиркнув на нього, як на чужинця. Джон недовірливо насупився.
— Якось це… чудернацько…
— Гадаєш? — Жриця стала на коліно і почухала Привидові за вухами. — Твоя Стіна — теж чудернацьке місце, але і тут є сила. Аби ж ти зумів її опанувати. Сила — в тобі, сила в цьому звірові. Ти їй опираєшся, і це помилка. Вхопи її, огорнися нею, скористайся нею.
«Я не вовк» — подумав він.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Танок з драконами» автора Джордж Р.Р. Мартин на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Джон“ на сторінці 7. Приємного читання.