Розділ «133»

— То це ще один спосіб мене звабити і завести?

— Я відвик од романтики. У скільки балів ти оціниш мої зусилля?

— На майбутнє мушу зазначити, Майку, що риби не заводять. Спробуй квіти.

Толланд дістав з-за спини букет білих лілій.

— Я хотів нарвати троянд, але охоронець мене мало не застрелив, коли я спробував проникнути до Трояндового саду.

Притягнувши до себе Рейчел і вдихнувши м’який аромат її волосся, Толланд зрозумів, що роки тихої самотності, які накопичилися в його душі, вмить розвіялися і щезли. Він спрагло поцілував її, відчуваючи, як вона припадає до нього. Білі лілії впали їм під ноги, і високі мури усамітнення, які він мимоволі потроху збудував у своїй свідомості, раптом почали танути, як крига.

Примари зникли.

Рейчел поволі підштовхувала його до ліжка. Вона прошепотіла йому на вухо:

— Невже ти й справді вважаєш, що риби — це романтично?

— Вважаю, — відповів він і знову поцілував її. — Бачила б ти ритуальний шлюбний танець медуз. Неймовірно еротично!

Рейчел підвела його до ліжка і штовхнула горілиць на твердий матрац. А потім накрила його своїм струнким тілом.

— А морські коники… — мовив Толланд, задихаючись від пристрасті, відчувши її дотик крізь атлас своєї піжами. — Морські коники виконують неймовірно звабливий і чуттєвий любовний танець.

— Годі про риб, — прошепотіла вона, розстібаючи йому піжаму. — А що ти можеш мені розповісти про шлюбні ритуали високорозвинених приматів?

Толланд зітхнув.

— Боюся, що в царині приматів я дилетант.

Рейчел скинула з себе футболку.

— Що ж, незайманий хлопчино, сподіваюся, що з тебе вийде гарний учень.