Розділ «124»

Але Габріель як стояла, так і залишилася стояти.

— Здається, мені прийшов якийсь факс, — кинув він через плече, входячи до туалету. Продемонструй, що довіряєш їй. — Проглянь його за мене, добре?

Секстон зачинив двері і наповнив раковину холодною водою. Потім побризкав нею обличчя, але думки все одно не прояснилися. Такого з ним досі не траплялося: почуватися, настільки впевненим у власній правоті і водночас — настільки невпевненим. Секстон був чоловіком, який довіряв своїй інтуїції, а інтуїція підказувала йому, що Габріель Еш таки заходила до його кабінету.

Але як їй це вдалося? Неможливо!

Секстон зусиллям волі змусив себе про це забути, щоб зосередитися на нагальній поточній справі — НАСА. Зараз Габріель була йому потрібна, як ніколи. Тому не час відштовхувати її та налаштовувати вороже. Він мусить знати те, що знає вона. Забудь про свою інтуїцію. Ти помилився.

Секстон витер обличчя, відкинув назад голову й увібрав повні легені повітря. «Розслабся і заспокойся, — сказав він самому собі. — Гне поводься грубо». Він заплющив очі, знову глибоко вдихнув — і відчув, як його відпустило.

Вийшовши з туалету, Секстон з полегшенням побачив, що Габріель уже пересердилася й увійшла до його офісу. «От і добре, — подумав він. — Тепер до справи». Габріель стояла біля факсу, гортаючи отримані папери. Однак, коли сенатор побачив її обличчя, його оптимістичний настрій змінився на збентеження. На обличчі Габріель відбилися страх і розгубленість.

— Що сталося? — спитав сенатор, наближаючись до неї.

Габріель хитнулася, наче ось-ось знепритомніє.

— Що там таке?

— Метеорит… — ледь видушила вона, подаючи йому тремтячою рукою стос паперів. — І ваша донька… вона в небезпеці.

Ошелешений Секстон швидко підійшов до Габріель і забрав у неї отримані факсом папери. Горішній аркуш був повідомленням, написаним від руки. Сенатор умить упізнав почерк. Повідомлення шокувало своєю незграбністю і прямотою.

Метеорит — шахрайство. Ось докази. НАСА і Білий дім намагаються мене вбити. Допоможіть! — Р. С.

Рідко траплялося так, що сенатор чогось не розумів з першого разу, зазвичай він усе хапав на льоту, але зараз, кілька разів перечитавши повідомлення Рейчел, він так і не зміг збагнути, що воно означає.

Метеорит — шахрайство? НАСА та Білий дім намагаються її убити?

Не знаючи, що й думати, сенатор почав тасувати півдюжини аркушів. На першому виднівся результат сканування якогось льодового масиву. Секстон помітив на роздруківці метеоритну шахту, про яку так багато теревенили по телебаченню. Його погляд швидко привернула якась подоба тіла, що в цій шахті плавала. Потім він побачив дещо, що вразило його набагато сильніше: чіткий обрис іще однієї шахти просто під тим місцем, де лежав метеорит, — наче камінь ввели у кригу знизу.

Що це таке, заради Бога?

Швидко перегорнувши цей аркуш, на наступному сенатор побачив фотографію якоїсь сучасної океанської істоти під назвою Bathynomous giganteus. Він витріщився на неї, страшенно здивований. Це ж та скам’яніла комаха з метеорита!

Знявши похапливо ще один аркуш, він побачив діаграму, що демонструвала вміст іонізованого водню в корі метеорита. На цьому аркуші від руки було написано: «Обпалено за допомогою скрапленого водню? У двигуні, винайденому НАСА?»

Секстон очам своїм не повірив. Кімната довкола нього пішла обертом. Він перегорнув передостанній документ, і на останньому аркуші побачив фото скельної породи з металевими вкрапленнями, які були точнісінько як ті, що в метеориті. Супровідне пояснення запевняло, що ця порода була продуктом вулканічних явищ в океані. «Скельна порода з океану? — здивувався сенатор. — Але ж НАСА стверджувала, що хондри утворюються лише в космосі!»