Розділ «100»

— Вихід магми на поверхню, — пояснив пілот.

Рейчел повернулася до Толланда.

— Це що, вулкан?

— Ні, — відповів океанограф. — Зазвичай на східному узбережжі не буває активних вулканів, але час від часу тут трапляються несподівані «кишені» магми, які набухають під морським дном і створюють «гарячі точки». Ця гаряча точка спричиняє зворотний температурний перепад: гаряча вода — внизу, а холодна — нагорі. В результаті маємо отакі спіралеподібні течії — мегаплюми. Покрутившись кілька днів, вони зникають.

Пілот поглянув на пульсуючу спіраль на своєму екрані.

— Схоже, що цей вир і досі не втратив силу. — Він помовчав, перевіряючи координати корабля Толланда, а потім здивовано поглянув на нього через плече. — Пане Толланд, схоже, що ваша посудина стоїть на якорі доволі близько до центру цього виру.

Толланд кивнув.

— Біля центру спіралі потоки трохи повільніші, аніж скраю, — вісімнадцять вузлів. Це все одно, що ставати на якір посеред швидкої річки. Нам довелося чимало попрацювати з якорем цього тижня.

— О Господи! — вигукнув пілот. — Вісімнадцять вузлів? Дивіться, за борт не повипадайте! — І розсміявся.

Та Рейчел було не до сміху.

— Майкле, а ти мені нічого не сказав ні про мегаплюми, ні про вихід магми, ні про теплі течії.

Він заспокійливо поклав руку їй на плече.

— Вони не становлять абсолютно ніякої небезпеки, повір мені.

Рейчел спохмурніла.

— Отже, твоя телепередача, яку ти тут знімав, буде про це явище — вихід магми?

— Так, про мегаплюми і про Sphyrna mokarran.

— Ясно. Ти мені раніше про це розповідав.

Толланд хитро посміхнувся.

— Sphyrna mokarran полюбляє теплу воду, і саме зараз сюди, у це коло нагрітої води діаметром з милю, збираються всі особини з довколишніх вод.

— Просто клас, — зауважила Рейчел і занепокоєно кивнула. — А що це таке — Sphyrna mokarran?