TextBook Рауль накинувся на Девіда зі вправністю, відточеною роками тренувань, хоча дихати йому ставало все важче. Девід устромив наконечник Кріспінової палиці просто в розірване кулею стегно Темного янгола. У того з горла вирвався нелюдський, страдницький вереск, він відлетів назад і врізався головою в зубчасту кам'яну стіну.
Девід поривчасто зітхнув, його нудило від вигляду крові. Принаймні цей Рауль уже нікого не вбиватиме.
А Кріспін...
Девід озирнувся й примружився. Кріспін якось спромігся підповзти до краю балкона та здертися на ноги. Він перехилився через парапет і горлав до когось униз.
— Сюди, кретини! Потаємна тікає! Сюди, наго...
Девід наскочив на нього й замахнувся палицею. Та він недооцінив міць верхньої частини Кріспінового тіла. Однією рукою Мюллер так смикнув палицю, що Девід втратив рівновагу й мало не впав з балкона. Кріспін ошкірився, смикнув іще раз — і Девід ударився об парапет.
Він відскочив назад, та раптово відчув дещо дивне: бурштин у нього в кишені неначе завібрував. Адреналін пронизав усе тіло, як електричний струм.
— Ти хотів свій агат, Мюллере? То піди підбери його! — він щосили вдарив Мюллера в живіт, ухопив за ремінь і перекинув через балконний парапет.
Мюллер гепнувся на землю — тільки забулькотіло в горлі.
І тоді Девід побіг — понісся сходами вниз, помчав до зони реєстрації. Він повинен знайти агат.
Пробігся поглядом по розламаній скульптурі, по тілах.
Серце його впало.
Ділон.
Девід кинувся до нього, упав на коліна. Він шукав пульс, хоча й знав, що не знайде. Ділон був уже холодний.
Горе пройняло Девіда. І сором. Як він міг висловлювати сумніви щодо найвірнішого друга? Як міг залишити його тут?
Він обвів поглядом залу. Двері тріщали під тиском тіл. Майже дві тисячі нетерплячих гносеїв чекають на відправлення.
Знайди агат.
Він нестямно скочив на ноги. І тут помітив перстень єпископа. Той перстень, заради якого Ділон ризикнув життям.
Девід швидко зняв перстень із пальця друга. І одразу ж побачив агат — він мало не торкався рукава Ділона, мерехтів, немов маяк. Коли Девід підібрав його, обидва самоцвіти з нагрудника Аарона заблищали в нього на долоні — з кожною секундою все яскравіше.
Він уже не дивувився, що агат упав так близько від рубіна. Він уже нічому не дивувався. Хіба ще можливості вибратися звідси живим.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Книга імен» автора Ґреґорі Джилл на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ шістдесят перший“ на сторінці 4. Приємного читання.