Девід побіг із дівчинкою на руках, але тут побачив, що Мофулатсі кинувся до Йаелі, щоб вирвати в неї пістолет, поки вона не вистрелила ще раз. Вона вже поранила Рауля, який стогнав і корчився на підлозі: його розтрощене стегно сильно кровило, а обличчя перетворилося на маску болю.
Девід не встиг осягнути, що відбувається, як його ноги неначе трактор переїхав. Він упав на коліна, Стейсі на нього. Дівчинка скрикнула й відскочила вбік, коли Кріспін навалився на Девіда й почав його духопелити.
Стейсі завмерла, сльози заливали їй перелякане лице. Утім завмерла вона лише на мить. Побачивши, як Кріспін гатить кулаками Девідові в обличчя, вона наскочила на нього, як ураган, вп'ялася зубами в руку, рвонула з усієї сили задовге волосся. Вона видрала кілька пасм, поки він не відштовхнув її сильним ударом тулуба.
Девід затопив кулаком Кріспінові в сонячне сплетіння, і той очманів рівно на стільки, скільки Девідові знадобилося, щоб опинитися зверху. Тепер уже Девід пришпилив Кріспіна до підлоги, і руки його лещатами охопили шию гносея.
Йаель копнула Мофулатсі підбором босоніжка, розпанахавши йому гомілку. Потім сильним ударом коліна вцілила йому просто в пах.
Гігант зігнувся навпіл і завив від болю, відпустивши, нарешті, пістолет. Не встиг він оговтатись, як пістолет уже був у руках Йаелі. Тієї самої миті Ерік Мюллер підскочив до Мофулатсі та з силою вдарив його палицею по черепу.
— Зрадник! — прохрипів Кріспін. Він хапав ротом повітря, марно силкуючись відірвати Девідові руки від свого горла. — Прокляття... батьку... допоможи...
Ерік удруге замахнувся палицею на Мофулатсі й навіть голови не повернув у бік Кріспіна.
Йаель перевела дух. Жива рана на зап'ястку — від міцних пальців Мофулатсі — горіла вогнем. Зате пістолет був у неї. Відчуваючи на язику металевий присмак власної крові, вона озирнулася на Рауля: той і досі лежав на підлозі, кров стікала, збираючись у багряну калюжу — він задихався.
Йаель стримала нудоту, відвернулась і кинулася до кімнати зі скляним футляром.
Два самоцвіти з гебрейськими літерами виблискували до неї. Аметист і смарагд. Ґад і Завулон.
Вона зціпила зуби й сильно вдарила пістолетом по склу. Нічого. Чортихнувшись, вона вдарила ще раз, щосили. Футляр навіть не тріснув. Йаель заплющила очі, уявила, як розсипається скло, і знову вдарила пістолетом. Скло вибухнуло кришталевим фонтаном, і Йаель охопила хвиля піднесення.
Гострий осколок розітнув їй руку, коли вона витягала самоцвіти. Йаель не звернула уваги на пекучий біль і затиснула в долоні аметист і смарагд.
Це її уява чи камені справді світяться?
Роздивлятися не було часу. Вона засунула самоцвіти собі в мокрий від поту бюстгальтер, і дрож пронизав усе її тіло, аж залоскотало в пальцях ніг.
І тут Ерік Мюллер заштовхнув Стейсі до кімнати, подалі від бійні на балконі.
— Йаеле! — гукнув Девід хрипким голосом. — Виводь звідси Стейсі. Можуть прийти інші Темні янголи.
— Ні. Без тебе я нікуди не піду, — закричала Стейсі, долаючи тремтіння.
Ерік потягнув її до скляних дверей, за якими починалися сходи.
— Ти мусиш іти, дитино, — на тобі тримається світ!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Книга імен» автора Ґреґорі Джилл на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ шістдесят перший“ на сторінці 2. Приємного читання.