Розділ сорок шостий

«Туристи», — подумала вона з полегшенням, дивлячись на їхні теніски й шорти.

— Будь ласка, допоможіть мені довести його до тієї лави...

Вони рвонулися до неї, та її полегшення щезло, коли вона побачила, що високий жилавий чоловік тримає в руках шмат рельєфної металевої труби, а жінка з фігурою болгарського дискобола стискує в кам'яних кулаках мотузку з товстими вузлами.

Йаель безпорадно озирнулася на пусту синагогу. Задалеко, вони не встигнуть замкнути двері.

— Девіде, нас вистежили.

Девід заточився, коли вона його відпустила, і повернувся обличчям до Темних янголів. Іще слабий, він зробив кілька кроків уперед і притулився до нагрітої сонцем кам'яної стіни. Відчайдушно, зусиллям волі він змусив своє тіло згрупуватися, виконувати команди мозку.

Адреналін вистрелив йому в кров, вимагав боротися, але м'язи ніби перетворилися на віск. Девід побачив, як Йаель стрибнула до жінки, що важила щонайменше на п'ятдесят фунтів більше за неї, і не встиг навіть кроку ступити, як на нього напав отой жилавий і з розмаху вдарив трубою по колінах.

Біль рикошетом простромив гомілки, і Девід із криком звалився на землю. Крізь завісу болю він помітив праворуч від себе Йаель, котра вдарила жінку кулаком у живіт, і та похитнулася.

Темний янгол із мордою як сокира знову підніс угору мускулясту руку. Він хотів ударити Девіда трубою по ребрах, але той спромігся відкотитися вбік, і удар прийшовся по стегну, спричинивши пекучий біль.

Девід почув жіночий крик. Йаель!

Страх за неї додав сил, і коли Темний янгол ухопив його за комір, щоб ривком підвести, Девід врізав йому кулаком під ребра. Сокиромордий видихнув увесь сморід, що накопичився в його легенях, і на Девіда війнуло вареною печінкою. Перш ніж його супротивник зміг знову вдихнути, Девід урізав йому ще раз, намагаючись засадити кулаком якомога глибше під ребра.

Девід побачив, що Йаель лежить на землі, одна рука її заломлена під тілом. Здоровенне бабисько осідлало її й душило мотузкою. Обличчя Йаелі посіріло, і тривога за неї виштовхнула Девіда в їхній бік, як із катапульти.

Але не встиг він добігти, як триста фунтів живої ваги налетіли на нього ззаду. Він упав як підкошений, сокиромордий на нього, і вони почали гамселити один одного, як озвірілі хокеїсти. Кулаки трощили кістки, лікті врізалися в нервові вузли, слина та кров розбризкувалися навсібіч.

Попри нестерпний біль, який просякав усе тіло, Девід раптом усвідомив, що хоча дурбило й лупцює його безжально по тулубу, він не чіпає обличчя та голови.

«Вони не витягли пістолетів, — майнула думка в Девіда, коли він відбивав удар, націлений йому в груди. І тут зрозумів чому. — Я їм потрібен живий, вони хочуть витягти з мене ті імена...»

Кулак уломився Девідові в живіт. Перш ніж він устиг відкотитись убік, перш ніж зміг дихати, труба вгріла його по ліктю. Від пекельного болю в очах Девіда розлетівся цілий сніп червоних іскор. Скрегочучи зубами, хапаючи ротом повітря, він боровся з лютими спазмами й відхилився трохи вбік у вигіднішу позицію, поки його ворог не скочив на ноги.

Сокиромордий сунувся на нього знов і вже заводив трубу для удару, однак у відчайдушному зусиллі Девід підібрав ноги до живота й, рвучко розігнувши їх, щосили вдарив супротивника в груди.

Він влучив сокиромордому в сонячне сплетіння. Той зігнувся навпіл, випустив трубу, — та впала, дзенькнувши, — й інстинктивно схопився за живіт.

Девід миттю рвонувся по ту зброю, упав на неї, хоча й бачив, що обличчя в Йаелі вже посиніло: у неї вилазили очі, вона борсалася, намагаючись скинути з себе Геркулесиху.

Не встиг він і ворухнутися, як Йаель випростала заламану руку. Сонце блиснуло на її браслеті, коли вона спрямувала стиснутий кулак у свою ворогиню. І тільки в останню мить Девід побачив, що блищав зовсім не браслет, а фруктовий ніж, — вона зуміла-таки витягти його з кишені. Девід заціпеніло побачив, як Йаель щосили встромила ніж у шию жінки.