Я пообіцяв, що помолюся, а сам подумав, що можу зробити трохи більше, ніж помолитися. Господь помагає тим, хто помагає собі сам, як кажуть у Церкві Славіння Ісуса, Господь-бо Могутній. Повісивши слухавку, я поглянув на Дженіс.
— Як Меллі? — спитала вона.
— Погано.
Я переказав їй нашу розмову з Гелом, включно з тією частиною, де йшлося про лайку. Хоча подробиці про членососа й мазефакера, хер йому в сраку, я опустив. А завершив словом Гела — «тоне». І Джен зажурено кивнула. А потім уважніше придивилася до мене.
— Про що ти думаєш? Я бачу, ти щось задумав, і це «щось» небезпечне. У тебе це на обличчі написано.
Про те, щоб збрехати, навіть і мови не було; ми не пускали брехні у свої стосунки. Тому я просто сказав, що краще їй не знати, принаймні поки що.
— А це… у тебе можуть бути неприємності?
Здавалося, її не надто стривожила ця думка — радше зацікавила. Саме цю здатність, серед іншого, я завжди в ній любив.
— Можливо, — відповів я.
— Це щось хороше?
— Можливо, — повторив я, усе ще стоячи коло телефону і знічев’я крутячи пальцем ручку, а пальцем іншої руки тиснучи на важіль.
— Залишити тебе на самоті, щоб ти міг зателефонувати? — спитала вона. — Бути слухняною жіночкою й іти до дідька? Помити посуд? Сплести пару пінеток?
Я кивнув.
— Ну, я б не так сказав, але…
— Поле, у нас на обід будуть гості?
— Сподіваюся.
9
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Зелена миля» автора Стівен Кінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „8“ на сторінці 3. Приємного читання.