Розділ «31»

— Чані, візьми хлопця-чоловіка під своє крило. Стеж, щоб він не потрапив у халепу.

Чані торкнула Пола за руку:

— Ходімо, хлопчику-чоловіче.

Погамувавши гнів у голосі, Пол сказав:

— Мене звати Пол. Було б непогано, якби ти…

— Ми ще дамо тобі ім’я, юначе, — відказав Стілґар. — У пору міхни[50], під час випробування акль[51].

«Випробування розуму», — переклала Джессіка. Раптова потреба довести Полову вищість переважила всі інші міркування, і вона вигукнула:

— Мій син пройшов випробування ґом джаббаром!

Запала тиша — жінка знала, що вразила їх у саме серце.

— Ми ще багато одне про одного не знаємо, — мовив Стілґар. — Але ми загаялися. Світло дня не має застати нас на відкритій місцині. — Він підійшов до чоловіка, якого побив Пол, і додав: — Джамісе, ти можеш іти?

Бурчання у відповідь:

— Він просто здивував мене. То випадковість. Я можу йти.

— Не випадковість, — заперечив Стілґар. — Джамісе, ти разом із Чані відповідатимеш за безпеку малого. На цих людей поширюється моє покровительство.

Джессіка глянула на того чоловіка, Джаміса. Це його голос сперечався зі Стілґаром зі скелі. Його голос, що повнився смертю. Стілґар відчув потребу підсилити свій наказ цьому Джамісові.

Стілґар кинув оцінювальний погляд на гурт і жестом покликав двох людей.

— Ларусе та Фарруше, заметіть наші сліди. Переконайтеся, що не лишилося й відбитку. Будьте особливо пильним — з нами двоє ненавчених. — Він повернувся, піднявши руку, й рушив через котловину. — Шикуйтеся в ряди, охорону по флангах — уперед. Маємо дістатися до Хребтової печери до світанку.

Джессіка рушила в ногу зі Стілґаром, лічачи голови. Вона нарахувала сорок фрименів — сорок два, якщо додати її і Пола. А тоді подумала: «Вони рухаються, як військові — навіть дівчина, Чані».

Пол став у ряд за Чані. Він витіснив із пам’яті неприємне відчуття, коли дівчина спіймала його. Тепер його мозок заполонив материн викрик: «Мій син пройшов випробування ґом джаббаром!» Він збагнув, що його рука досі тремтить від болючого спогаду.

— Дивись, куди йдеш, — прошипіла Чані. — Не чіпляйся об кущі, інакше лишиш нитку, яка видасть, що ми тут проходили.

Пол, ковтнувши, кивнув.