Розділ «25»

— Я знаю, що ти маєш на увазі, — сказав Кайнс. — Однак Харконн…

Двері за Половою спиною різко розчахнулися. Хлопець обернувся і побачив, що там панує насилля — крики, брязкіт сталі, у коридорі мигтіли покручені гримаси вощаних облич.

Пол, а за ним мати, кинулися до дверей — Айдаго блокував прохід, його налиті кров’ю очі виблискували крізь марево щита. Скрючені пальці тягнулися до нього, дуги металу безпорадно билися об його броню. Помаранчевий вогненний струмінь паралізатора було відбито. Здавалося, клинок Айдаго був повсюди, ляскав там і сям, і червоні краплі падали з нього на землю.

Раптом поряд із Полом опинився Кайнс, і вони вдвох налягли на двері.

Пол востаннє кинув короткий погляд на Айдаго, який давав відсіч рою харконненівської уніформи — на його різкі контрольовані рухи, чорне, ніби козяче хутро, волосся із багряною квіткою смерті в ньому. Через мить двері захряснулися, і Кайнс із ляскотом зачинив їх на засув.

— Певно, я вже зробив свій вибір, — сказав планетолог.

— Хтось помітив вашу машинерію до того, як її вимкнули, — сказав Пол. Він відвів матір подалі від дверей і побачив у її очах відчай.

— Я мав запідозрити, що щось не так, коли забарилися з кавою, — сказав Кайнс.

— Знаю, у вас тут є таємний лаз, — почав Пол. — Може, ми ним скористаємося?

Кайнс, глибоко вдихнувши, відповів:

— Ці двері ще хвилин двадцять витримають що завгодно, окрім лазеростріла.

— Вони ним не скористаються. Боятимуться, що по цей бік щити, — відказав Пол.

— То сардаукари в харконненівській формі, — прошепотіла Джессіка.

Вони чули ритмічне гупання у двері.

Кайнс кивнув на шафи біля правої стіни:

— Туди.

Він підійшов до першої шафки, відчинив її, прокрутив якусь ручку всередині. Усі шафки розчахнулися, відкриваючи чорну пащеку тунелю.

— Ці двері також із пласталі, — кинув Кайнс.

— Ви добре підготувалися, — прокоментувала Джессіка.

— Ми вісімдесят років прожили під Харконненами, — сказав Кайнс. Він пройшов із ними в пітьму й зачинив за собою двері.