Розділ «25»

— Але ви — Бене-Ґессеритка.

Вона допитливо зиркнула на планетолога й сказала:

— Його план має і сильні, й слабкі сторони… як і будь-який план на цій стадії. План настільки ж залежить від виконання, як і від задуму.

— «Закон — то найвища наука», — процитував Пол. — Так написано над дверима Імператора. Пропоную продемонструвати йому закон.

— І я не певен, що зможу вірити тому, хто придумав таку програму дій, — сказав Кайнс. — Арракіс має свій план, який ми…

— Опинившись на троні, — мовив Пол, — я лише одним помахом руки перетворю Арракіс на рай. Це та монета, якою я плачу за вашу підтримку.

— Моя вірність не продається, сір, — жорстко відказав Кайнс.

Хлопець уважно подивився на співрозмовника через стіл. Пол зіткнувся з холодом синіх на синьому очей, вивчив владне бородате обличчя. Різка усмішка торкнулася його вуст, і він промовив:

— Гарні слова. Прошу мені вибачити.

Кайнс зустрівся поглядом із Полом і зрештою сказав:

— Жоден Харконнен ніколи не визнавав своїх помилок. Можливо, Атріде, ти не такий, як вони.

— Це, певно, такі прогалини в їхньому вихованні, — кивнув Пол. — Ви стверджуєте, що не продаєтеся, однак я маю монету, яка буде вам до душі. За вашу вірність я платитиму вірністю своєю… в усьому.

«Моєму синові притаманна Атрідівська щирість, — подумала Джессіка. — Він має неймовірне, майже наївне почуття власної честі — яка ж це насправді могутня зброя».

Вона розуміла, наскільки Кайнса вразили Полові слова.

— Це нечувано, — відказав планетолог. — Ти лише хлопчак і…

— Я Герцог, — гарикнув Пол. — Я Атрід. Атріди ніколи не порушували такої клятви.

Кайнс ковтнув.

— Коли я кажу «в усьому», — вів далі Пол, — то маю на увазі, що жодних обмовок не буде. Я віддам своє життя за вас.

— Сір! — голос Кайнса тремтів, але Джессіка зрозуміла, що він звертався тепер не до п’ятнадцятирічного хлопчика, а до чоловіка, вищого від себе. Тепер Кайнс справді звертався до особи блакитної крові.

«Зараз він би віддав життя за Пола, — подумала вона. — Як це Атрідам удається — так швидко, так просто?»