Розділ «25»

Планетолог упритул глянув на Пола. Перед ним стояв юнак, який звалив на себе велику відповідальність дорослості. Він приховував свою скорботу, відкинувши все, що не стосувалося того, що він мав прийняти — герцогства. В одну мить Кайнс збагнув, що герцогство досі існує лише завдяки цьому хлопцеві — було важко повністю усвідомити це.

Джессіка оглянула залу, фіксуючи все з Бене-Ґессеритською увагою: лабораторія, невійськова, переповнена кутами й площинами на старовинний манір.

— Ось й імперські екологічні випробувальні станції, які батько хотів використати як передові бази.

«Батько хотів», — відзначив Кайнс.

І знову він подивувався самому собі. «Чи ж не дурень я, що допомагаю втікачам? Зараз же так легко схопити цих людей і купити за них довіру Харконненів».

Наслідуючи материн приклад, Пол роззирнувся навколо — стіни з безликого каменю та верстак. На ньому рядком лежали інструменти: світилися циферблати, ґрідексові електростатичні пластинчасті сепаратори прянощів, із яких стирчали скляні жолобки. Усе насичував запах озону.

Кілька фрименів повернуло за прихований ріг до іншого приміщення, і звідти долинули нові звуки — кашляння механізмів, вищання привідних ременів і шківів.

Пол зиркнув у дальній край зали, де під стіною стояли нагромаджені одна на одну клітки з маленькими тваринками.

— Ти правильно вгадав місце, — сказав Кайнс. — З якою б метою ти використав його, Поле Атріде?

— Зробити планету придатною для життя людей, — відказав Пол.

«Можливо, тому я й допомагаю їм», — подумав Кайнс.

Гуркіт машин раптово обернувся абсолютною тишею. Порожнечу заповнив тонкий звірячий писк у клітках. Він різко обірвався, неначе тварин щось збентежило.

Пол знову звернув увагу на клітки. Там сиділи коричневокрилі кажани. З бокової стіни вздовж кліток тягнулася автоматична годівничка.

З таємної частини зали вийшов фримен і заговорив до Кайнса:

— Лієте, генератор поля не працює. Я не можу замаскувати нас від детекторів наближення.

— Удасться полагодити?

— Швидко — ніяк. Деталі… — чоловік знизав плечима.

— Зрозуміло, — кивнув Кайнс. — Тоді ми переб’ємося без техніки. Витягніть на поверхню ручні помпи.

— Зараз, — чоловік поспішив геть.

Кайнс повернувся до Пола.