Розділ «24»

Місіс Денверз кинула на нього презирливий погляд.

— Місіс де Вінтер? — перепитала вона.

— Можливо, її шантажували? — запитав полковник, зиркнувши на Февелла.

Місіс Денверз похитала головою.

— Бейкер, — повторювала вона. — Бейкер.

— У неї були вороги? Хтось коли-небудь їй погрожував? Вона кого-небудь боялася?

— Місіс де Вінтер? Боялася? — перепитала місіс Денверз. — Та вона нікого й нічого не боялася взагалі. Єдине, що її непокоїло, — це думка про старість, хвороби та смерть у ліжку. Вона безліч разів казала мені: «Денні, коли я помиратиму, то хочу піти швидко, згаснути, мов задута свічка». І це було єдине, чим я втішала себе після її загибелі. Адже говорять, що тонути не боляче, правда?

Вона кинула запитальний погляд на полковника Джуліана. Той нічого не відповів. Лише нерішуче посмикував вуса. Я помітила, як він ще раз поглянув на Максима.

— Яка нам, в біса, з цього користь? — запитав, зробивши крок уперед, Февелл. — Ми постійно віддаляємося від основного, чорт забирай! Кого турбує цей Бейкер? Який він має до цього стосунок? Мабуть, це який-небудь клятий продавець панчіх або крему для обличчя. Якби він був кимось важливим, Денні б його знала. Від Денні Ребекка не тримала таємниць.

Однак я спостерігала за місіс Денверз. Та тримала в руках щоденник і гортала сторінки. Раптом вона скрикнула.

— Ось! Тут дещо є, — сказала вона, — у кінці, серед телефонних номерів. Бейкер. І поряд стоїть номер: 0488. Але не вказано телефонну станцію.

— Молодець, Денні! — мовив Февелл. — Як на твій похилий вік, ти — справжній слідчий! От тільки на рік спізнилась. Якби ти зробила це торік, можливо, з цього ще була б якась користь.

— Так, це його номер, — сказав полковник Джуліан. — 0488, і поряд прізвище — Бейкер. Але чому вона не вказала телефонну станцію?

— А ви обдзвоніть усі станції Лондона, — в’їдливо зауважив Февелл. — Вам на це знадобиться ціла ніч, проте ми не заперечуємо. Максу однаково, навіть якщо йому надішлють телефонний рахунок на сто фунтів, правда ж, Максе? Ти просто намагаєшся виграти час, проте я й сам так робив би, якби опинився на твоєму місці.

— Поряд із номером є позначка, але вона може означати що завгодно, — мовив полковник Джуліан. — Погляньте на неї, місіс Денверз. Це може бути літера «М»?

Місіс Денверз знову взяла щоденник до рук.

— Можливо, — невпевнено проказала вона. — Це не схоже на її звичайну «М», проте, можливо, вона писала її поспіхом. Так, це може бути «М».

— Мейфер 0488, — підказав Февелл. — Геніально! Оце так голова!

— Що ж, — сказав Максим, закурюючи свою першу цигарку, — треба з цим щось робити. Френку, підіть і попросіть, щоб вас з’єднали з Мейфер 0488.

У мене сильно засмоктало під ложечкою. Я стояла нерухомо, опустивши руки. Максим на мене не дивився.