Розділ «24»

— То що? — запитав Февелл. — Ти ж знаєш, хто я, чи не так?

Бен продовжував крутити в руках свою зюйдвестку.

— Га? — перепитав він.

— Пригощайся цигаркою, — запропонував Февелл, простягаючи йому коробку.

Бен поглянув на Максима та Френка.

— Усе гаразд, — сказав Максим. — Бери, скільки хочеш.

Бен узяв чотири цигарки й заклав по дві за кожне вухо. Після того знову почав м’яти свого капелюха.

— Ти ж знаєш, хто я, чи не так? — повторив Февелл.

Бен однаково не відповідав. До нього підступив полковник Джуліан.

— За кілька хвилин ми відвеземо тебе додому, Бене, — сказав він. — Ніхто тебе не образить. Ми просто хочемо, щоб ти відповів на кілька запитань. Ти ж знайомий із містером Февеллом, адже так?

Цього разу Бен похитав головою.

— Ніколи його не бачив, — відказав він.

— Не корч із себе клятого дурня, — грубо мовив Февелл. — Ти чудово знаєш, що бачив мене. Ти бачив, як я ходив до хатини на березі, до хатини місіс де Вінтер. Ти ж бачив мене там, хіба ні?

— Ні, — відповів Бен. — Я нікого не бачив.

— Брехло недоумкувате! — гаркнув Февелл. — Невже ти так і будеш тут стояти й казати, що не бачив, як торік я гуляв гаєм із місіс де Вінтер і заходив до хатини? Невже ми не впіймали тебе якось, коли ти підглядав за нами у вікно?

— Га? — проказав Бен.

— Переконливий у вас свідок, — саркастично мовив полковник Джуліан.

Февелл рвучко розвернувся до нього.

— Це все — підстава, — сказав він. — Хтось дістався до цього ідіота та підкупив його теж. Кажу вам, він бачив мене безліч разів. Ось. Може, це змусить тебе пригадати?

Февелл запхав руку до задньої кишені штанів і дістав гаманця. Помахав перед Беном фунтовою банкнотою.