Розділ «19»

— Але, з огляду на цей туман, нема чому дивуватися, мадам. Щойно я те саме говорив Роберту. Тут і дороги не розгледиш, що вже казати про море.

— Так.

— Якщо ви хочете наздогнати містера де Вінтера, то він рушив прямо через галявину, всього лише дві хвилини тому.

— Дякую, Фрісе.

Я вийшла на терасу. За галявинами набували обрисів дерева. Туман плинув догори, здіймався маленькими хмарками в небо. Кружляв у мене над головою. Я поглянула на вікна вгорі. Вікна були щільно зачинені, усі віконниці закриті. Вони виглядали так, неначе їх більше ніколи не відкриють, ніколи не розчахнуть навстіж.

П’ять хвилин тому я стояла біля великого центрального вікна. Як же високо воно було розташоване, як далеко від мене, ген угорі! Каміння під ногами здавалося твердим і жорстким. Я глянула вниз, а тоді знову на зачинене вікно, і щойно я це зробила, перед очима в мене все попливло і я відчула жар. Шиєю збігла тоненька цівочка поту. Переді мною затанцювали в повітрі чорні цятки. Я повернулася до зали й сіла на стілець. Мої долоні геть змокріли. Я сиділа рівно-рівнесенько, поклавши руки на коліна.

— Фрісе, — покликала я, — Фрісе, ви в їдальні?

— Так, мадам? — він одразу ж вийшов до зали й наблизився до мене.

— Не подумайте нічого дивного, Фрісе, але чи не могли б ви принести мені маленьку чарочку бренді?

— Звісно, мадам.

Я продовжувала сидіти рівно, тримаючи руки на колінах. Дворецький повернувся з лікерною чаркою на срібній таці.

— Вам недобре, мадам? — поцікавився Фріс. — Хочете, щоб я покликав Клеріс?

— Ні, Фрісе. Зі мною все буде гаразд, — відказала я. — Мені стало спекотно, ось і все.

— Дуже теплий ранок, мадам. Справді. Можна навіть сказати, задушливий.

— Так, Фрісе. Дійсно задушливий.

Я випила бренді й знову поставила чарку на срібну тацю.

— Мабуть, вас стривожили вибухи ракет, — припустив Фріс. — Це сталося так несподівано.

— Так, це все вони, — погодилась я.

— А з огляду на спекотний ранок і те, що ви всю ніч простояли на ногах, вам, імовірно, дещо не по собі, мадам, — додав він.

— Так, мабуть, так.