Розділ «16»

— Ми були в бібліотеці.

— Цілком імовірно. І що ж я сказав?

— Ти сказав мені, що думав про те, кого обрали грати за Суррей проти Міддлсекса.

Максим засміявся знову.

— Прикро тебе розчаровувати. І про що ж, ти сподівалась, я думатиму?

— Про щось зовсім інше.

— Про яке таке інше?

— О, та не знаю.

— Я й не сумнівався. Якщо я сказав тобі, що думав про Суррей і Міддлсекс, то я справді думав про Суррей і Міддлсекс. Чоловіки простіші, ніж ти собі уявляєш, миле моє дитя. А от те, що вирує в крутійських та облудних думках жінок, будь-кого зіб’є з пантелику. Розумієш, щойно ти була зовсім на себе не схожа. У тебе був геть інакший вираз обличчя.

— Невже? І який?

— Не знаю, чи вдасться мені пояснити. Ти раптом стала виглядати старшою та лукавою. Це було доволі неприємно.

— Я ненавмисно.

— Звісно, я такого й не думав.

Я ковтнула води, спостерігаючи за ним з-над склянки.

— А ти не хочеш, щоб я виглядала старшою?

— Ні.

— Чому?

— Бо це тобі не личить.

— Колись я все ж постарію. Цьому не зарадити. У мене буде сиве волосся, зморшки…

— Я нічого не маю проти.