Розділ «16»

— То що в такому разі тобі не подобається?

— Я просто не хочу, щоб ти виглядала такою зараз. Ти кривила губи, й у твоїх очах зблиснуло знання. Недобре знання.

Мене охопила цікавість, я помітно пожвавилась.

— Ти про що, Максиме? Що таке це недобре знання?

Він відповів не одразу. До кімнати зайшов Фріс і замінив тарілки. Перед тим як знову заговорити, Максим почекав, доки Фріс зникне за ширмою та вийде крізь службові двері.

— Коли я вперше тебе побачив, у тебе був особливий вираз обличчя, — повільно проказав він, — і він досі в тебе є. Я не збираюся його описувати, не знаю як. Але це була одна з причин, чому я з тобою одружився. А щойно, коли ти розігрувала свою дивну виставу, цей вираз зник. На його місці з’явилося щось інше.

— Що саме? Поясни мені, Максиме, — палко попрохала я.

Якийсь час він дивився на мене, піднявши брови, і тихенько насвистував.

— Послухай, люба, чи забороняли тобі в дитинстві читати деякі книжки і чи твій батько закривав їх від тебе на ключ?

— Так, — відповіла я.

— Що ж. Зрештою, чоловік не надто відрізняється від батька. Існують речі, про які, на мою думку, тобі краще не знати. Ліпше тримати їх під замком. Ось і все. А тепер доїдай свої персики, і більше ніяких запитань, інакше поставлю тебе в куток!

— Як би мені хотілося, щоб ти не ставився до мене, як до шестирічної! — мовила я.

— І як же ти хочеш, щоб я до тебе ставився?

— Так, як інші чоловіки ставляться до своїх дружин.

— Лупцював? Ти це маєш на увазі?

— Не мели дурниць. Чому ти з усього жартуєш?

— Я не жартую. Я серйозний, як ніколи.

— Ні, неправда. Я ж бачу по твоїх очах. Ти постійно зі мною граєшся, ніби я дурненька маленька дівчинка.

— Аліса в Країні Див. Непогана була ідея. Ти вже купила собі пасок і стрічку для волосся?

— Я тебе попереджаю. Ти очам своїм не повіриш, коли побачиш мій костюм!