Розділ «16»

— Ні, — дещо присоромлено заперечила я. — Про все подбала місіс Денверз.

— О, ну, зрештою… — Беатріс не договорила, Френк подав їй цигарку, а коли вона закурила, то, здавалося, вже забула, що казала.

— Бенкет організовуватиме Мітчелл, як і завжди? — поцікавився Джайлз.

— Так, — відповів Максим. — Здається, ми нічого не змінювали, правда ж, Френку? У конторі залишились усі записи. Ні про що не забули. Сподіваюсь, ми запросили всіх.

— Як приємно, що наразі ми тут самі, — проказала Беатріс. — Пам’ятаю, як колись я приїхала сюди о цій порі й у маєтку вже було близько двадцяти п’яти гостей. І всі збиралися лишитися на ніч.

— Які в кого костюми? Гадаю, Максим, як завжди, відмовиться брати участь у маскараді, так?

— Як і завжди, — відповів Максим.

— І, як на мене, дарма. Якби ти зголосився, свято було б ще більш бездоганним.

— Ви коли-небудь бачили, щоб свято в Мендерлеї не було бездоганним?

— Ні, друже, організація завжди на найвищому рівні. Попри це, на мою думку, господар має показувати приклад іншим.

— А як на мене, достатньо й того, що цим займається господиня, — сказав Максим. — Навіщо мені страждати від спеки й незручностей, а до того ж іще й виставляти себе на посміх?

— Ой, не мели дурниць! Не треба бути посміховиськом. Із твоєю зовнішністю, любий Максиме, тобі личитиме будь-який костюм. Тобі не треба перейматися з приводу фігури, як бідолашному Джайлзові.

— А що сьогодні одягне Джайлз? — поцікавилась я. — Чи це страшна таємниця?

— Ні, радше навпаки, — засяяв Джайлз. — Правду кажучи, мені довелося докласти неабияких зусиль. Я замовив костюм у нашого місцевого кравця. Буду арабським шейхом.

— Боже правий! — мовив Максим.

— Усе не так уже й погано, — гаряче проказала Беатріс. — Звісно, він розфарбує обличчя й зніме окуляри. У нього буде автентичний головний убір. Ми позичили його в нашого друга, який жив на Сході, а решту кравець скопіював зі світлини в якійсь газеті. Джайлзові це вбрання дуже личить.

— А ким будете ви, місіс Лейсі? — поцікавився Френк.

— О, боюсь, мені нічого не вдалося підібрати, — відповіла Беатріс. — У мене буде якесь східне вбрання, аби пасувало до Джайлзового костюма, але брехати не буду — воно несправжнє. Ну, знаєте, усілякі там буси, покривало на обличчя.

— Звучить дуже мило, — увічливо промовила я.

— Та воно непогане. Слава Богу, зручне. Якщо ж стане занадто спекотно, покривало я можу зняти. А що обрали ви?