Розділ «10»

Ми вийшли на галявини й рушили до будинку, не обмовившись ані словом. Обличчя Максима було суворим, без жодних емоцій. Він пройшов прямо до зали і, не глянувши на мене, посунув до бібліотеки. В залі на нас чекав Фріс.

— Ми хочемо чаю негайно, — сказав Максим і хряснув дверима бібліотеки.

Я намагалася стримати сльози. Фріс, певно, їх помітив. Мабуть, він подумає, що ми посварилися, піде до службового приміщення й усім розповість: «Місіс де Вінтер щойно плакала в залі. Схоже, вони не ладнають». Я відвернулася, щоб Фріс не бачив мого обличчя. Утім він підійшов до мене й допоміг зняти макінтош.

— Я повішу ваш плащ у квітковій кімнаті, мадам, — сказав він.

— Дякую, Фрісе, — промовила я, відвертаючи від нього обличчя.

— Боюсь, не надто приємний вечір для прогулянки, мадам.

— Так, — мовила я. — Так, не надто.

— Ваша хустинка, мадам? — проказав він, піднімаючи те, що впало на підлогу.

— Дякую, — відповіла я, ховаючи її до кишені.

Я запитувала себе, чи йти мені нагору, чи за Максимом, до бібліотеки. Дворецький поніс плащ до квіткової кімнати. Я застигла на місці, вагаючись, гризучи нігті. Фріс повернувся. Він здивувався, побачивши, що я досі не зрушила з місця.

— В бібліотеці тепер добре натоплено, мадам.

— Дякую, Фрісе, — сказала я.

Я повільно рушила через залу до бібліотеки. Відчинила двері й зайшла. Максим сидів у своєму кріслі, Джеспер — коло його ніг, стара сука — у своєму кошику. Газети Максим не читав, хоча та й лежала поруч на бильці. Я увійшла, присіла на коліна поряд і наблизила своє обличчя до його.

— Не сердься на мене більше, — прошепотіла я.

Максим обійняв моє обличчя руками й поглянув на мене своїми стомленими, напруженими очима.

— Я на тебе не серджусь.

— Сердишся. Я тебе засмутила. Це те саме, що розсердила. Ти весь зранений, тобі болить, і ти пошматований всередині. Мені нестерпно бачити тебе таким. Я так сильно тебе кохаю.

— Справді? — перепитав він. — Справді?

Максим дуже міцно мене обійняв, але в його очах читалося запитання, його погляд був похмурий і невпевнений, погляд дитини, якій болить, дитини, охопленої страхом.

— Що сталося, милий? — запитала я. — Чому в тебе такий погляд?