Конкуренція в туризмі набуває дедалі виразнішого міжнародного характеру. Активно упроваджуються сучасні форми і методи конкурентної боротьби (наприклад, інформаційні технології). Конкуренція, спрямована на утримання ринкових позицій й отримання надприбутків, дедалі більше витісняється суперництвом, заснованим на інноваціях і умілій адаптації до змін в економічному середовищі.
Висока якість і швидке оновлення асортименту продуктів і послуг стають за умов сучасної економіки найважливішими чинниками конкурентоспроможності туристичних організацій незалежно від форм власності. Все це додає конкуренції в туризмі особливої гостроти і примушує організації оцінювати не тільки свої реальні можливості, а й можливі ризики. Конкуренція неминуче призводить до ризику.
Ризик - це загроза того, що туристична організація зазнає втрат у формі додаткових витрат або отримає доходи, нижчі від тих, на які вона розраховувала. За сучасних умов туристичні організації свідомо йдуть на ризик, враховують цей чинник як постійний у своїй діяльності. Держава не несе відповідальності за результати їх господарської діяльності, тому завдання учасників туристичного ринку - передбачити і ретельно оцінити всі типи ризиків, джерела і ймовірність їх виникнення. Діапазон ризиків достатньо широкий - від загрози того, що організація зазнає втрат у формі додаткових витрат, отримає доходи, нижчі від тих, на які розраховувала, до неспроможності підприємства і здійснення процедури банкрутства.
Туристична організація працює в соціальному і природному середовищі і вирішує завдання не термінованого, а невизначеного характеру. Вона ставить і вирішує завдання з вибором i-i альтернативи, що забезпечує кращий результат із заданою вірогідністю, і може отримати як кращий варіант рішення з вірогідністю Pi, так і гірший варіант з вірогідністю.
Невизначеність зумовлює необхідність комплексного підходу до категорії "ризик", який забезпечується всебічним дослідженням цього поняття. Розглянемо класифікацію ризику за найбільш істотними критеріями в умовах невизначеності ринкової ситуації.
Залежно від сфери виробничих відносин розрізняють виробничий, комерційний і фінансовий ризики.
Виробничий ризик пов'язаний із провадженням будь-якого виду виробничої діяльності туристичної організації: виробництво турпродукту, надання готельних послуг і ін. Серед головних причин виникнення такого ризику - можливе зниження передбачуваних обсягів виробництва, зростання матеріальних та інших витрат, сплата підвищених податків.
Комерційний ризик - небезпека грошових втрат, що виникає в процесі реалізації туристичних послуг. Причини криються в зниженні обсягу реалізації внаслідок зміни кон'юнктури, підвищення витрат.
Фінансовий ризик виникає у сфері відносин туристичної організації з банками і іншими фінансовими інститутами. Цей ризик вимірюється найчастіше відношенням позичкових засобів до власних засобів туристичної організації: що більше це відношення, то більшою мірою організація залежить від кредиторів, то більший фінансовий ризик, оскільки припинення кредитування або посилення умов кредиту може спричинити зупинку виробництва. Залежно від рівня втрат розрізняють такі ризики:
• o допустимий - загроза повної втрати прибутку від будь-якого проекту або діяльності туристичної організації загалом;
• o критичний - загроза повної втрати прибутку і недоотримання частини передбачуваного прибутку, яка відшкодовує витрати;
• o катастрофічний - загроза банкрутства туристичній організації, втрата інвестицій і майна.
Залежно від необхідності страхування ризик поділяється на три види: ризик, який туристична організація зобов'язана страхувати (страхування життя туристів); ризик, який доцільно страхувати (наприклад, ризик пожежі та інших стихійних лих); ризик, що не вимагає страхування (комерційний, економічні коливання попиту).
Вірогідність отримання непередбачених результатів висока в усіх галузях туризму через невизначеність економічної ситуації, тому туристичні організації повинні систематично ретельно аналізувати внутрішні і зовнішні чинники, що породжують конкретний вид ризику. Такий аналіз допоможе оцінити і встановити допустимий рівень ризику, а також розробити та упровадити в практику комплекс профілактичних і прогнозних заходів щодо запобігання негативних чинників реальних і потенційних ризиків.
Найбільш поширеними способами профілактики ризиків у туризмі такі:
• o диверсифікація - розподіл засобів, що інвестуються між різними, не пов'язаними між собою об'єктами вкладення з метою зниження ризику можливих втрат капіталу або доходів від нього (наприклад, щоб знизити ризик, туристична організація надає не тільки основні послуги а й додаткові);
• o вивчення кон'юнктури ринку і лімітація (встановлення граничних сум витрат);
• o грамотне юридичне забезпечення бізнесу і впровадження раціональних форм розрахунків з клієнтами і постачальниками послуг;
• o створення резервних фондів і обмеження відповідальності;
• o страхування ризиків.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка туризму» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Макроекономічна конкуренція на глобальному туристичному ринку“ на сторінці 9. Приємного читання.
