Однією з найважливіших умов підвищення ефективності виробництва є удосконалювання форм його громадської організації: концентрації, спеціалізації, кооперування, комбінування і розміщення.
Концентрація передбачає процес зосередження виробництва на усе більш великих підприємствах. Цей процес характеризується збільшенням розмірів підприємств із зростанням частки великих підприємств у загальному обсязі виробництва продукції галузі. Концентрація виробництва перебуває в тісному зв'язку з іншими формами громадської організації виробництва і має серед них визначальне значення. Високий рівень концентрації є обов'язковою передумовою застосування новітньої високопродуктивної техніки, здійснення раціональних форм спеціалізації, кооперування і комбінування.
Процес концентрації в економіці - це явище світового масштабу. Воно виражається в тому, що утворення олігорій і монополій супроводжується безперервним укрупненням одиниць господарювання. Великі підприємства поступово витісняють дрібні, займаючи панівні позиції на ринку. У їх руках зосереджується економічна влада.
Концентрація протікає украй нерівномірно на окремих підприємствах, в різних галузях і країнах. На відміну від галузей матеріального виробництва, де ще на межі ХІХ-ХХ століть домінантне положення посіли великі підприємства, в туризмі цей процес почався порівняно недавно, тільки в 70-х роках XX ст. Проте він відбувається бурхливо, охопивши всі сектори туристичної індустрії. У сферах розміщення і громадського харчування сформувалися гігантські готельні і ресторанні ланцюги; серед туристичних фірм виокремилися кілька туроператорів, які встановили контроль над основними ринками організаційних подорожей, а ринок повітряних перевезень виявився поділеним між провідними авіакомпаніями. Сучасний етап розвитку туризму характеризується великою кількістю дрібних підприємств, переважно сімейного типу, кустарних і напівкустарних виробництв, які співіснують з незрівнянно могутнішими і впливовішими корпораціями.
Типова модель туристичного ринку сформувалася у Франції, де у виробництві і споживанні туристичних послуг переважають роздроблені і неорганізовані форми. Близько 2/3 внутрішнього туризму в країні має самодіяльний характер, випадаючи з комерційної сфери. Французи самостійно обирають місця відпочинку, як транспортні засоби використовують особисті автомобілі, часто зупиняються у батьків, друзів, на дачах або відпочивають "на дико" на природі. Поширення набула індивідуальна підприємницька діяльність (здавання в найм мебльованих кімнат, приватних будинків, прийом автотуристів на фермах, обслуговування за схемою "стіл і ліжко" тощо), яку також слід розглядати як "кустарщину".
За різними оцінками, менше чверті відпускників у Франції стає споживачами організованих подорожей. Лише третина їх користується послугами готелів і аналогічних засобів розміщення (що існують переважно за рахунок ділових туристів). Приблизно стільки ж туристів звертається в транспортні підприємства.
Серед фірм, що беруть участь у ринкових операціях в туризмі, в кількісному відношенні переважають малі форми бізнесу. У Франції на 70% підприємств готельного типу чисельність обслуговуючого персоналу не перевищує п'яти осіб на кожному. Половина всіх зайнятих в готелях, кафе і ресторанах припадає на підприємства з чисельністю працівників менше 10 осіб.
Серед турагенств частка фірм, на яких працює менше 6 осіб, становить 57,5%. За такої великої кількості вони забезпечують роботою лише 13,9% усіх зайнятих в туристичному секторі Франції, дають 8,4% торгового обороту і 9,5% доданій вартості. Водночас, на 26 найбільших турагенств країни (або 1,9% загальної їх кількості) з чисельністю персоналу понад 100 осіб на кожному припадає 46,3% усіх зайнятих у турагенствах, 49,2% - торгового обороту і 56,6% - доданої вартості. Ці цифри свідчать про помітну роль великих фірм на ринку турагентських послуг.
Більш високі рівні концентрації в туроператорському секторі. П'ять провідних французьких туроператорів, включаючи "Середземноморський клуб", контролюють половину ринку пекидж-турів, а десять домінуючих фірм - 67%. Близьких значень коефіцієнт ринкової концентрації набув в інших розвинених туристичних країнах. На два перших туроператори в Японії припадає 30% сукупного обсягу продажу пекидж-турів, у Бельгії - 60%, у Нідерландах - 70%. Ринкова частка трьох перших туроператорів становить у ФРН 42%, у Швейцарії - більше 60%, у Великій Британії - 75%.
Сутність концентрації виробництва полягає в укрупненні розмірів підприємств (абсолютна концентрація) і в розподілі загального обсягу виробництва підгалузей між підприємствами різного розміру (відносна концентрація).
Відносна концентрація формується під впливом абсолютної, тому при аналізі і плануванні першорядне значення має визначення абсолютної концентрації.
Концентрація виробництва може здійснюватися в трьох основних формах:
• 1) концентрація різнорідних виробництв на підприємствах універсального типу;
• 2) концентрація виробництва однорідної продукції на спеціалізованих підприємствах;
• 3) концентрація на основі комбінування взаємозалежних виробництв у межах одного підприємства.
Концентрація має такі форми, як власне концентрація і централізація. Власне концентрація це зростання промисловості за рахунок виробничого нагромадження. Вона реалізується через створення нових великих підприємств, реконструкцію і розширення діючих.
Дуже ефективною формою концентрації галузі є централізація - створення великих виробничих комплексів при злитті окремих підприємств, що втрачають при цьому свою самостійність.
Збільшення масштабів виробництва в процесі концентрації і централізації здійснюється по наступна такими трьома напрямами:
• 1) горизонтальна інтеграція - злиття двох чи більше компаній, зайнятих в одній сфері виробництва;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка туризму» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Концентрація виробництва в економіці туризму“ на сторінці 1. Приємного читання.
