Основними в іспанському законодавстві з туризму є Закон від 8 липня 1963 р. № 48/63 про компетенцію в сфері туризму й королівський указ від 14 січня 1965 р. №231/65, який регламентує діяльність приватних туристичних підприємств. Ці законодавчі акти визнають права з регламентації туристичної діяльності винятково за центральними органами. Чинними є королівські укази про передання повноважень від центральних органів управління органам управління автономних співтовариств, у компетенцію яких входить, крім іншого, сертифікація туристичних об'єктів.
Чинність указу від 14 січня 1965 р. № 231/65 поширюється як на готелі, кемпінги, апартаменти, турагентства й інформаційні агентства, які працюють із туристичною інформацією, так і на ресторани, для яких, відповідно до цього указу, визначаються умови роботи, а також права та обов'язки власника й клієнтів.
Указом від 1 березня 1991 р. № 279/91 визначаються норми протипожежної безпеки в громадських місцях.
Указом від 15 червня 1983 р. № 1634/83 визначаються мінімальні вимоги до класності готелів, апартготелів і мотелів. Два перших типи закладів діляться на п'ять категорій (від 1 до 5 зірок), мотелі мають тільки одну категорію (1 зірку).
Указом від 27 липня 1983 р. № 2288/83 для готелів встановлений стандарт "готель високого рівня обслуговування".
В указі від 28 липня 1966 р. міститься визначення поняття "туристичний кемпінг", і для кемпінгів установлені чотири категорії (від 1 до 3 зірок і 3 зірки "люкс"). В цьому ж указі визначені умови відкриття й експлуатації подібних типів засобів розміщення.
Указ від 17 січня 1967 р. стосується апартаментів і бунгало, а указом від 28 жовтня 1968 р. регламентуються умови експлуатації туристичних сіл.
Франція
Указом від 14 лютого 1985 р. № 85/249 створена комісія при Міністерстві туризму, висновок якої обов'язковий для присвоєння розряду засобам розміщення й ресторанам.
Указом від 14 лютого 1986 р. був скасований попередній указ від 16 грудня 1964 р. і визначені норми й процедура класифікації готелів і туристичних резиденцій. Відповідно до цього указу, всі готелі поділені на шість категорій (без зірок, від 1 до 4 зірок і 4 зірки "люкс"), а туристичні резиденції мають чотири категорії (від 1 до 4 зірок). Клас готелю або резиденції повинен бути відображений у його рекламі.
Указом від 29 квітня 1963 р. закріплені норми класифікації ресторанів, а згідно з указом від 8 жовтня 1965 р., ресторанам присвоюють п'ять категорій (від 1 до 5 зірок "люкс").
Законодавство для кемпінгів і караванінгів, початок якому поклав указ від 7 лютого 1959 р., базується сьогодні на Кодексі міського устрою й указі від 11 січня 1993 р. № 93-39 про кемпінги. Ділянки, призначені під кемпінги й караванінги, діляться на чотири категорії, які позначають зірками: їх кількість збільшується із зростанням класу кемпінгу.
Угорщина
Основним документом, який регламентує туристичну діяльність, тривалий час була Постанова від 17 жовтня 1979 р. № 18/1979 про класифікацію недержавних засобів розміщення. Постановами від 1 грудня 1983 р. № 13/1983 і від 1 лютого 1986 р. № 2/1986 у нього були внесені зміни й доповнення. Постановою № 18/1979 регламентується діяльність усіх туристичних засобів розміщення. Відповідно до цієї Постанови, існують:
• п'ять категорій готелів (від 1 до 5 зірок);
• чотири категорії кемпінгів (від 1 до 4 зірок),
• чотири категорії бунгало (з 1-го по 4-й клас);
• дві категорії туристичних притулків (А і Б);
• три категорії апартаментів, які здаються (з 1-го по 3-й клас).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка туризму» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Іспанія“ на сторінці 1. Приємного читання.
