Корені франчайзингу сягають середньовіччя. Дотепер юридичним терміном "франшиза" у США та Австралії позначають передання комусь прав державною владою, а у Великій Британії - передання прав від імені короля. У середньовічній Англії король надавав знаті різні права, наприклад, збирати податки на певній території в обмін на необхідні владі послуги. Громадянам давалися дозволи (франшиза) продавати товари на ринках, брати участь у ярмарках. І в наші дні у Великій Британії продовжують діяти давні франшизи, що надають їхнім власникам права на утримання ринків, проведення ярмарків, експлуатацію поромів і мостів. У такий спосіб віддавна влада делегувала частину своїх повноважень в обмін на капітал або необхідні послуги, тим самим закладаючи фундамент сучасного франчайзингу протягом століть.
У лондонському місті в XVII столітті існували системи торгових гільдій, що віддалено нагадували сучасні системи франчайзингу. На початку XIX ст. у Великій Британії була запроваджена система "зв'язаних домів", сутність якої полягала в наданні владою право на торгівлю спиртними напоями тільки власникам постоялих дворів за спеціальною ліцензією. Більшості власникам не вистарчало коштів для упорядкування постоялих дворів і оплату ліцензії. Цією системою з успіхом використовували броварники, надаючи власникам постоялих дворів позику чи здаючи їм в оренду майно, натомість одержуючи ринок збуту свого пива й інших спиртних напоїв.
Першим відносно сучасним прикладом франчайзингу в США можна вважати законодавче надання прав на частку бізнесу в таких сферах, як залізниці і банки. Отримане від уряду виключне право стимулювало приватний бізнес вкладати значні капітали в розвиток цих підприємств, хоча, в даному випадку, зберігався певний державний контроль за роботою залізниць і банків. При цьому надавалися певні привілеї тим, хто міг забезпечити необхідні послуги, наприклад, передання права на землекористування особі, яка забезпечить постачання армії, чи передання повноважень на збір податку від імені уряду.
Таким чином приватний бізнес отримав можливість відносно швидко та якісно розвивати підприємства різних сфер послуг без залучення державних коштів. Ще яскравіші приклади використання франчайзингу приватним бізнесом були в 50-х роках XIX сторіччя, коли в США виробникам були надані виключні права.
У цей час низка великих підприємств, наприклад, компанія Зінгер, франчазують право на продаж своїх виробів (швейних машин) по всій території США. На той час купівля подібного товару в магазині ще не була звичною - домогосподарки скептично ставилися до "механічного" устаткування. До того ж їхні чоловіки повинні були викласти чималу суму за непотрібну в їхньому розумінні, річ, що має тільки одну перевагу - полегшує працю їхніх дружин. Єдиний спосіб продати такий товар - це "агресивний" продавець, здатний принести товар прямо до покупця і продемонструвати які дива ця машина може творити. Оскільки грошей для наймання продавців у компанії не було, молодий Зінгер придумав систему, за якої незалежні продавці (дилери) могли викупити право на продаж швейних машин на певній території. Дилери платили 60 доларів за машину, а продавали за 125 доларів. Протягом декількох років сотні дилерів стали заможними людьми.
Одна з перших успішних франчайзингових систем була застосована компанією General Motors. Оскільки у 1898 році молода компанія, ще не мала початкового капіталу, необхідного для відкриття магазинів, General Motors почала продаж парових двигунів через систему дилерів. Ця система донині залишається основним способом продажу автомобілів. Одним з перших франчайзі стали власники магазинів із продажу велосипедів і магазинів ширвжитку. З 50-х років нашого сторіччя в багатьох країнах особливо швидко почала розвиватися франчайзингова система створення готелів і ресторанів. Цьому сприяла поява в США закону про товарний знак. Підприємство-виробник продукції, робіт або послуг, що вирізнялося серед конкурентів своїми індивідуальними особливостями, досить високою репутацією якості обслуговування, на певних умовах отримувало товарний знак (торгову марку). Власник товарного знаку міг видавати ліцензії іншим фірмам на визначений час, протягом якого власник контролює якість товарів чи послуг, що продаються під його товарним знаком.
Продаж іншим підприємствам права на використання свого товарного знака під пильним контролем і під захистом закону давав власникові змогу розширити межі свого бізнесу без великих капітальних і поточних витрат. Поступово на цій основі почали формуватися певні правила ведення справ власника товарного знака (франчайзера) з підприємствами, що придбали ліцензії на їх використання (франчайзі), тобто формувалися відносини франчайзингу.
Розвиток мережі підприємств, що працюють за системою франчайзингу, супроводжувалося і своїми проблемами. Велика частина їх була пов'язана з тим, що деякі франчайзери прагнули продати франчайзі більше ліцензій, ніж дозволяли обсяги продажу товарів і послуг населенню, а також можливості навчання і допомоги франчайзі.
Помилки та зловживання учасників франчайзингових відносин періодично призводили до судових розглядів. Розглянемо декілька прикладів таких справ.
Громадянин Квірк підписав угоду з однією компанією про те, що він буде виконувати функції її представника на певній території. Відповідно до умов угоди, Квірку виплачувались комісійні залежно від забезпечення ним обсягів продажу. Компанія надала Квірку службовий автомобіль. До кола обов'язків Квірка входило "просування" товарів компанії, відвідання торговельних ярмарок і експозицій, на яких він розповсюджував каталоги і прас-листи, а також демонстрував зразки продукції цієї компанії. Коли компанія спробувала припинити співпрацю з Квірком та послала йому повідомлення за 30 днів до передбачуваного строку припинення співпраці (як це передбачалося умовами контракту між ними), Квірк звернувся до суду з позовом про те, що відповідно до законодавства штату Вісконсин, подібне повідомлення повинно бути надіслане йому за 90 днів, оскільки він є дилером (франшизіатом) цієї компанії.
Суд дійшов висновку, що тут мали місце відносини "роботодавець - найманий працівник", а не франшизні правовідносини. Щоб вважатись франшизіатом за законодавством, він повинен був зробити значні інвестиції в межах співпраці з франшизіаром. Він ні яких інвестицій в рамках співробітництва з компанією не здійснював, не надавав своїх виробничих потужностей і "гудвіла". Квірк просто збирав замовлення, але не надавав кредитів і не приймав на себе ризик від неплатежів з боку покупців. Компанія, а не Квірк, визначала ціни, надавала знижки тощо. Компанія також виплачувала $1500 (які потім відраховувались від комісійних) в ті місяці, коли комісійні, через незначний обсяг продажу, не досягали встановленої суми. Крім надання службового автомобіля, компанія сплачувала за Квірка внески до фондів безробіття і компенсації працівників. Тому суд і вирішив, що Квірк був просто найманим працівником, а не дилером компанії, отже компанія не порушила закону, повідомивши про припинення співпраці за 30 днів.
Під приводом надання прав на товарний знак чи знак обслуговування франшизіари часто намагаються нав'язати франшизіатам територіальні обмеження чи обмеження з приводу поставок і цін.
Одним із сучасних переконливих прикладів розвитку і становлення франчайзингової системи є діяльність всесвітньо відомої фірми "Макдональдс" - безперечного лідер в індустрії швидкого харчування. Успіх "Макдональдса" обумовила, у першу чергу, фанатична віра в ідею забезпечення високого рівня якості обслуговування. У той час, коли інші франчайзери просто дублювали основні напрями свого бізнесу, компанія "Макдональдс" послідовно поліпшувала кожен аспект своєї діяльності.
Коли наприкінці 40-х років брати Річард і Моріс Макдональди, власники невеликого узбічного кафе замислилися над тим, як поліпшити обслуговування своїх клієнтів і, природно, збільшити дохід, вони знайшли вдалий засіб: скоротили кількість страв у меню до трьох, стандартизували технологію на основі конвеєрної системи й уніфікували рецептуру організації приготування страв. Наприклад, гамбургери важили 1,6 унції і містили не більше 19 % жиру. Працівники були одягнені в накрохмалені білі сорочки і виконували один вид роботи: одні знімали гамбургери зі сковорідки, інші мачали їх у киплячу олію і так далі. Подібна організація підвищила ефективність і знизила витрати. Однаковість "Макдональдс" створила нове покоління клієнта, що точно знав, що де б він не був, скрізь у "Макдональдс" прекрасне і швидке обслуговування і звичний асортимент страв. Аналогічні підприємства швидкого обслуговування стали з'являтися у великій кількості. Серед них такі, як "Кентуккі Фрейд Чикан", "Холідей IHK". Кожний з цих бізнесменів має свою торгову марку, яку підтримує по всій створеній мережі франчайзингу. Багато бізнесменів, зрозумівши і прийнявши цей напрям бізнесу, стали приєднуватися до нього.
Піднесення у розвитку франчайзингу тривало протягом аж до кінця 80-х років. У 1984 році майже третина обсягу продажу у всіх магазинах США (близько 500 млрд. дол. США) - була реалізована через франчайзингові фірми. Франчайзинг створює 13% національного багатства у валовому національному продукті - це в тричі більше, ніж торгівля автомобілями. Як роботодавець франчайзинг надає понад 7 млн робочих місць, причому дуже багато з них - для некваліфікованих робітників, що не мали іншої можливості знайти роботу. За даними міністерства торгівлі США, реалізація товарів і послуг компаніями, що працюють за системою франчайзингу, зростає на 10% щомісяця. Американський франчайзинг, набувши великого внутрішнього досвіду, рушив за кордон, щоб пустити паростки на інших ринках. Багато компаній продали свої франшизи в інших країнах, а деякі з них швидкими темпами розширюють свою міжнародну мережу.
Зараз понад 350 американських фірм і їх франчайзі володіють більш ніж 32 000 торгових підприємств в інших країнах. У Європі діє більше 4500 франчайзингових систем і приблизно 180000 франчайзі, загальний обсяг продажу у яких перевищує ніж 150 млрд доларів США. Однак ступінь розвитку франчайзингового бізнесу в Європі набагато нижчий, ніж у США, де його обсяг перевищив 800 млрд доларів. Тільки в трьох країнах - США, Румунії і Республіці Молдова прийняті спеціальні закони франчайзингу. В інших країнах законодавча основа франчайзингу викладена в інших законах: Цивільних Кодексах, законах пов'язаних з підприємницькою діяльністю, різних нормативних актах, прийнятих урядом чи спеціалізованими неурядовими організаціями. В інституційному плані франчайзинг представлений Європейською федерацією франчайзингу. Бурхливий розвиток франчайзингу спостерігається в Канаді, Західній Європі, Японії, державах Тихоокеанського регіону, Австралії, країнах регіону Карибського моря. Франчайзери з інших країн, своєю чергою, придивляються до ринку США. Очевидно, міжнародний франчайзинг найближчим часом буде розвиватися ще більш швидкими темпами. Франчайзери шукають потенційних франчайзі в закордонних країнах, а багато приватних осіб і фірм активно шукають франчайзерів з інших країн, щоб придбати їхню ліцензію і права і за їхньої фінансової підтримки, на їхній технології виробництва й обслуговування провадити свій прибутковий бізнес.
Франчайзинг сьогодні, мабуть, найпоширеніший спосіб організації бізнесу за умов ринкової економіки. У розвинених країнах компанії, що працюють за схемою франчайзингу, займають більше 40% роздрібного ринку. Світовий досвід засвідчує: завдяки унікальним властивостям цієї схеми побудови бізнесу сім з восьми створених франчайзингових підприємств не тільки закріплюються на ринку, а й активно розвиваються. І лише одне, через ті чи інші обставини, припиняє свою діяльність. Процесу розвитку франчайзингу перешкоджають такі фактори:
• неадекватна законодавча основа,
• брак внутрішнього капіталу,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка туризму» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Історія виникнення та розвитку франчайзингу“ на сторінці 1. Приємного читання.
