Туристичний бізнес у різних сферах відрізняється формою і, особливо, змістом операцій і способами їх здійснення. Характер турбізнесу зумовлює вид продуктів або послуг, які надає туристична організація. Вона може самостійно виробляти ці продукти (послуги) або перепродувати продукти (послуги) інших організацій споживачам, а також може тільки поєднувати виробників і споживачів туристичних продуктів і послуг.
Розрізняють такі основні сфери турбізнесу:
• виробництво;
• комерція;
• фінансове підприємництво;
• консалтинг.
Такий поділ є умовним, оскільки часто дуже складно розмежувати виробничий і невиробничий бізнес. Якщо стисло визначити важливість кожної сфери в туризмі і в національній економіці, то можна сказати таке: в різний час кожна з цих сфер може давати різний дохід, проте головною серед них залишається виробництво. Саме у сфері виробництва створюються матеріальні блага (туристичні продукти і послуги), необхідні для життєдіяльності людини. Так, комерція в турбізнесі існує лише тому, що туроператор створив продукт, який турагент перепродує. Стан туризму як особливого міжгалузевого комплексу економіки, визначається кількістю високоякісних туристичних продуктів і послуг, які припадають на одну особу. Ці ж продукти і послуги у складі ВВП країни впливають на рівень розвитку національної економіки. Вагомою, за кількістю зареєстрованих туристичних організацій, зараз є частка комерції. Це пояснюється насамперед відносно низьким стартовим капіталом і конкурентоспроможною рентабельністю бізнесу, проте за рівнем доходів домінує виробництво.
Сфера виробництва: види, особливості функціонування, проблеми розвитку
Виробничий турбізнес - це процес створення продуктів і послуг, які можна продати споживачам. Як уже наголошувалося, виробничий турбізнес включає туроперейтинг, готельне обслуговування, надання послуг громадського харчування транспортне обслуговування, організацію дозвілля, освіту, бізнес-обслуговування, оздоровче і спортивне обслуговування, екскурсійне обслуговування туристів та ін.
Виробничий турбізнес можуть провадити організації різних галузей (готельне господарство, харчування та ін.). Цю сферу турбізнесу можна класифікувати за галузями і підгалузями. Розглянемо принципову схему виробничого турбізнесу. Туристичний бізнес пов'язаний з необхідністю придбання підприємцем основних і оборотних засобів. Щоб виробляти продукти і надавати послуги, туристичній організації потрібні оборотні засоби - матеріальні і нематеріальні цінності (послуги зв'язку, електропостачання та ін.).
Для виробництва туристичних послуг потрібні також основні засоби - приміщення, машини, устаткування. Якщо їх у туристичної організації немає, то їх треба придбати або орендувати. За потрібні для виробництва туристичних послуг основні засоби доводиться платити їх власникам грошову суму, що залежить від вигляду і кількості необхідних для виробництва основних засобів і цін на них. При оренді основних засобів оплата залежатиме також від терміну їх використання. Звичайно, набуті туристичною організацією основні засоби служать їй протягом тривалого часу, вартість їх тому неправомірно вважати витратами туристичної організації на виробництво однієї партії послуг. Водночас, наявність у туристичної організації власних основних засобів не слід сприймати як відсутність витрат, пов'язаних з використанням основних засобів. Витрати туристичної організації, зумовлені використанням основних засобів, приймають рівними сумі грошей, необхідній для компенсації зношення цих засобів протягом часу виробництва конкретної партії послуг або здійснення певної бізнес операції. Цю величину називають амортизацією основних засобів.
Виробництво туристичних продуктів (послуг) вимагає залучення робочої сили - найнятих робітників, праця яких підлягає оплаті залежно від чисельності найманих працівників, заробітної плати і робочого часу, протягом якого виробляються туристичні продукти і послуги. В процесі виробництва туристичних продуктів (послуг) виникають і інші витрати, зокрема, на придбання інформації, на ремонт устаткування та ін. Виробництво в турбізнесі завершується випуском продуктів (послуг), які туристична організація продає або безпосередньо споживачеві, або торговим організаціям (найчастіше - турагентствам). Як наслідок туристична організація отримує виторг від продажу продуктів (послуг), який залежить від обсягу виробництва, продажу і ціни продукту (або послуги), за якою він проданий.
Завдання туристичної організації полягає в тому, щоб виробництво окупилося, тобто щоб дохід перевищив основні і додаткові витрати, включаючи податки. Виробничий турбізнес зазвичай пов'язаний з необхідністю створення юридично оформленого підприємства, оскільки для нього потрібні земельні ділянки, виробничі площі, приміщення та ін. Роль виробничого турбізнесу в туризмі і національній економіці можна оцінити так:
• виробничий турбізнес з народногосподарської точки зору є визначальним, оскільки саме в цій сфері здійснюється виробництво продуктів і послуг, необхідних туристам зокрема і державі загалом;
• суб'єкти виробничого турбізнесу виробляють усі види туристичних продуктів і послуг для споживачів;
• рівень розвитку виробничого турбізнесу визначає економічне зростання туризму і національного господарства, а також рівень соціального розвитку суспільства.
Як основні проблеми розвитку національної виробничої сфери турбізнесу можна виокремити міжнародну конкуренцію у сфері туризму, високі ризики і технологічні особливості виробничої сфери. Проблема міжнародної конкуренції пов'язана з міжнародною спеціалізацією виробничих туристичних організацій на випуску найбільш важливих видів туристичних продуктів (послуг) і їх експортом (імпортом) в інші країни на основі міжнародного розподілу праці. Відомо, що спеціалізація виробництва на конкретному туристичному продукті (або послузі) із застосуванням новітніх технологій сприяє збільшенню обсягів виробництва, скороченню витрат виробництва, поліпшенню якості і зниженню цін.
Проте вітчизняним туристичним організаціям-виробникам достатньо важко конкурувати із зарубіжними виробниками туристичних продуктів і послуг. Світові лідери туристичної індустрії працюють за системами "VIP", "все включено", тоді як можливості українського сервісу, як правило, вельми обмежені. Тому вітчизняні туристичні організації, які займаються торгівлею (найчастіше - турагентства), надають перевагу імпортним послугам. Так, 60% турпродуктів, пропонованих на українському ринку, іноземного походження. Аналогічна картина спостерігається з багатьма туристичними послугами.
Другою проблемою у виробничій сфері турбізнесу є високий ризик. Виробництво туристичних продуктів і послуг - найбільш динамічна сфера турбізнесу, що характеризується безперервними змінами і вдосконаленням, тому й ризик тут дуже високий. Розвиток виробництва в турбізнесі базується на новітніх технічних розробках, що вимагають вкладення грошей, причому фактичний ефект від впровадження цих розробок може суттєво відрізнятися від очікуваного. Крім того, сучасна економічна політика України не забезпечує необхідних умов для розвитку сфери виробничого турбізнесу: ризик незатребуваності туристичних продуктів і послуг національного виробництва, хронічні неплатежі, численні податки і збори, наявність доступніших джерел доходу сповільнюють розвиток виробничого турбізнесу. Розвиток виробничого турбізнесу в Україні гальмується технологічними особливостями виробничої сфери - це третя проблема національного виробничого турбізнесу. До таких особливостей можна віднести високу капіталоємність, енергоємність і трудомісткість виробничих процесів, а також низький рівень кваліфікації бізнесменів початківців і персоналу. Тим часом виробничий турбізнес може забезпечити стабільний успіх бізнесменові початківцю, який тяжіє до перспективної і стійкої справи.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка туризму» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Структура туристичного бізнесу“ на сторінці 1. Приємного читання.
